С. О. Об’єднана Опозиція десь помиляється…
15 июня 2012

С. О. Об’єднана Опозиція десь помиляється…


Станіслав Овчаренко

Об’єднана Опозиція десь серйозно помиляється. Нашу редакцію та мене особисто не можна звинуватити в упередженості до ролі Об’єднаної Опозиції в справі повалення режиму Януковича.

Скоріше навпаки – в деякій некритичній апологетиці її ролі.

 

Проте ми вимушені нагадати (суспільству також), що ми маємо ЗОВСІМ НЕ ТУ ситуацію, ніж вона відбивається у ЗМІ, навіть у опозиційних.

Отже: треба неодноразово повторювати, що 28 жовтня 2012 року виборів НЕ буде. Ні, якійсь формальні процедури будуть проведені – але це буде суцільний фарс.

 

Спостерігачі, екзіт-пол, члени виборчих комісій від опозиції – НІЩО не допоможе.

Ми вже писали, що в історії військового мистецтва засоби нападу завжди перемагали засоби захисту. Скільки б запобіжників не створювала опозиція, все одно злодійська винахідливість влади Януковича буде випереджати реакцію будь-якої опозиції.

 

І реакція опозиції буде на кожному кроці буде більш незграбною, ніж гнучка реакція сил існуючої кримінальної влади.

Бо цій владі є що втрачати, крім влади. Це – статки та саме фізичне життя. Що, їх зупинить якійсь підрахунок бюлетенів?

Наївно.

 

Володимир Ленін правильно писав, що в політиці є лише дві вирішальні сили:

-  консолідована сила держапарату

- рух мільйонних мас народу.

Усе політичне життя вирує навколо цих обох факторів.

Нагадаємо ще раз: важлива не лише консолідована сила влади, але й рух мільйонів людей. Який в Україні Є!

 

Але для цього потрібно ці мільйонні маси організувати та подолати хаос в мізках людей та безладдя в діях.

Отже, вирішальну роль тут відіграє інформаційне забезпечення опозиційної діяльності.

Адже опозиція, повторюємо, не може спромогтися на більше, ніж на це згодні повсталі маси. Роль опозиції – не так підіймати народ, як організовувати, долати хаос в народному русі, введення революційної дисципліни у власних лавах.

 

Доказ?

Усі, мабуть, забули, що НЕ більшовики штовхали народ на повстання в Петрограді 1917 року! Навпаки, це революційні солдати, матроси та робітники підштовхували більшовиків на більш рішучі дії! Лише Ленін та Троцький в 1917 році ПРИМУСИЛИ партапарат партії більшовиків піти на організацію повстання.

Про це добре писалося у Джона Ріда «Десять днів, які струсонули світ». Хто не пам’ятає – Джон Рід був одним з засновників комуністичної партії США. Він, як мінімум, не бажав паплюжити більшовиків у своїй книзі.

 

Тобто народний рух проти Януковича повинен визріти сам собою. Щось повинно відбутися у загальній громадській свідомості – і перескочити через етапи розвитку не вдасться. Але робота свідомої опозиції – в організації активу та інформаційному забезпеченні  контрперевороту.

Адже рішення Конституційного Суду України і було державним переворотом на ділі. З арештом та засудженням політв’язнів влада перейшла рубікон, спалила за собою мости – і влада Януковича НЕ БУДЕ ЗВАЖАТИ на думку Заходу.

Навіть ціною самоізоляції від світу. Нехай голі, босі, голодні – але живі та здорові – як оточення Олександра Лукашенка.

 

Що ж робить Янукович? Привчає своє оточення жити в умовах рятівної самоізоляції.

Чого хоче режим від Заходу?

Саме ВТОМИ від справи Юлії Тимошенко та її соратників. Щоб Захід махнув рукою: «Ну вас, робіть як хочете!».

Але Юлія Тимошенко та Юрій Луценко вже навіть не політв'язні, а військовополонені, як вважає сам Луценко.

Чи не час і нам когось брати у полон?  

Наступна стадія – це фізичне ВБИВСТВО лідерів Руху Опору. Бо політв’язні для Януковича – це як граната з висмикнутою чекою. Коли бабахне – ніхто не знає.

Наступний крок влади кримінального оточення Януковича – масові арешти, засудження, конфіскації майна, тортури… адже психологічний бар’єр перейдено – тепер НІКУДИ повертатися.

 

Їм потрібно знищити сам інститут приватної власності – щоб у опозиції не було ресурсів для послідовного руху опору.

Потрібно позбавити найманих працівників права на працю та пристойну винагороду.

Ми вже писали, що цей режим небезпечний не сьогоденням, а завтрашнім днем.

 

Цей режим чекає втоми не лише Заходу, але й власного народу. Щоб байдужість зовнішня гармоніювала з безнадією самого українського народу.

Для цього їм потрібно поставити останню виставу на ім’я «Вибори».

Щоб потім на ці вибори не втрачатися.

 

Вже зараз центральна влада діє так, наче ніяких виборів не буде. Не оглядається на стан громадської думки.

І правильно робить. Під тоталітарною владою громадська думка людей без приватної власності та елементарних прав особистості нічого не варта.

Бо населення остаточно буде переведено у режим фізичного виживання.

З історії: зі скасуванням приватної власності НЕПу після 1929 року політичні течії та рухи ПРИПИНИЛИСЯ.

Цього ніхто не помітив?

 

Що ж робити?

Насамперед – пам’ятати, що будь-яка організація починається із самоорганізації. Це значить, що об’єднана опозиція мусить не так привернути на свій бік зайвих союзників, як позбутися союзників мнимих.

 

Не забуваймо – що найлютіші вороги Юлії Тимошенко – це не регіонали, а саме «тушки» - тобто ті, хто раніше належав до списку БЮТ та НУНС.

Чемпіон серед тушок – звичайно, це Віктор Ющенко. Але і його оточення, його симпатики – теж «зробили» його.

Як кожного короля робить його почт.

 

Нам треба позбутися та викривати мнимих союзників, не зважаючи на їх електоральний рейтинг.

Нам не потрібно, щоб Кличко, Королевська, Гриценко, «Правиця» Ющенка та Костенка вважалися союзниками Об’єднаної Опозиції.

 

Нам потрібно викривати так званих «об’єктивних», «чесних» «незалежних» журналістів, політологів, соціологів та інших аналітиків, які ВВАЖАЮТЬСЯ на боці опозиції, але працюють на владу.

Які «розмивають» згуртованість українських патріотичних сил

 

Наша редакція Svetiteniнамагається це робитиякомога краще.

Перед вирішальними зіткненнями з диктатурою ми мусимо відчувати тісне коло надійних людей.

Але перед цим треба позбутися усіх сумнівних «спільників».

 

 

Ми намагаємося нагадати, що мовне питання, при всій важливості – зараз НЕ Є важливим. Є лише ВІДВОЛІКАЮЧИМ фактором. Як навіть Чемпіонат по футболу.

Який, по суті, є дорогою ЗАБАВКОЮ та відволікаючою картинкою для влади та народу.

 

Тут щосили будуть кричати про так звані «нові обличчя» у політиці. Але у політиці, як у будь-якій творчості чи бізнесі – важливі не лише нові обличчя, але й ВІДБІР їх.

Тут треба нагадати російську поговірку: «Старый друг лучше новых двух».

 

Не потрібно зараз боротися за закон про мови – через те, що НЕМАЄ взагалі ніякого закону. НЕ маємо конституції, є лише усні таємні розпорядження диктатора.

Тобто битися за мову зараз – це пробивати головою дірку у сусідню камеру.

Головне питання не мова, а саме існування диктатури Януковича.

Яка є загрозою Україні самим фактом свого існування.

 

Нам не від них чогось потрібно, нам ЇХ не потрібно.

 

Але для цього потрібні певні організаційні форми руху спротиву. Тобто групи самооборони для захисту власних журналістів, спостерігачів, членів виборчих комісій.

В цих групах не повинно бути ніяких політичних дискусій.

Зараз не так важливо – що саме буде робити Об’єднана опозиція після перемоги. Краще подумати – як досягти цієї перемоги.

Адже в країні чорно-біла ситуація: або ти за владу Януковича, або за Об’єднану Опозицію.

Третього не дано.

 

Соціальні (підприємців, чорнобильців, студентів та ін..) рухи НЕ можуть ставити питання по усунення Януковича від влади – бо не мають відповідного відбору складу учасників.

Це стосується навіть «афганців». Що, врешті-решт, довели останні події з активністю цих самих «афганців».

Саме тому «чесні» та «об’єктивні» кошкіни та лещенки будуть закликати до громадянської активності громадських рухів та протистоянні їх рухам політичним.

 

Королевська вже  працює у цьому напрямку. Кличко поки що світить своїм боксерським обличчям (ні, скоріше м’язами!) задля захоплення душ люмпенської маси населення.                      

Тигіпко та Ющенко вже на політичній арені не існують. Тушок сахаються вже і з боку опозиції, і з боку регіоналів.

Це – позитивний бік поразки Юлії Тимошенко в 2010 році. Єдиний, але все ж позитивний. Інакше б ці тушки смерділи в оточенні лідера демократичного табору.

 

Останнє: без перемоги в інформаційній віні політичну битву не виграти. Але на сьогодні політична реклама Об’єднаної Опозиції вкрай недосконала. Навіть попсовані біг-борди служать опозиції краще, ніж цілі. Біг-борди Королевської теж невдалі – але для влади потрібно було «злити» колишню опозиціонерку як невдалого «Наполеона».

 

Населення повинне знати від Об’єднаної Опозиції, що ситуація набагато жорсткіше, навіть жорстокіше – ніж виглядає на перший погляд.

Все одно влада намірилася знищити і опозицію, і громадянське суспільство.

 Вся справа у тому

-  чи гинути як в голодомор

- чи гинути в бою, як воїни УПА?

Адже УПА в Україні після Другої Світової війни перешкодила голодоморові в Західній Україні!

Цікаво – коли більше загинуло людей?                                                       


Комментарии

Оставить комментарий