Внесення змін до Податкового Кодексу вже давно стало справою буденною, яка нікого не дивує, окрім, звичайно, іноземних інвесторів. Документ, який мав на меті уніфікувати та стабілізувати процес справляння податків і зборів у державі, більше нагадує чернетку для проведення різного роду податкових експериментів.

За менш ніж два роки дії Податкового Кодексу до нього внесено безліч поправок і змін практично до всіх його розділів, що зроблено шляхом прийняття 29 (!) окремих законів. Нажаль, суттєву частину поправок можна було врахувати ще під час обговорення проекту Податкового Кодексу, однак керівництво Мінфіну та народні депутати проігнорували значну частину зауважень, що надавалися спеціалістами робочих груп при комітеті Верховної Ради з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, при Мінфіні та ДПСУ.

На даний момент для бізнесу готується нова «шокова терапія» - розроблена спільними зусиллями податкової служби та Мінфіну концепція реформування податкової системи, що передбачає окрім зміни ставок ПДВ, податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ введення нового виду податку – податку з обороту. Тобто, на відміну від «косметичних» змін, що приймалися попередніми законами, до Податкового Кодексу пропонується внести досить суттєві зміни до податкової системи, до яких бізнес, на моє переконання, поки що не готовий.

Про можливість запровадження податку з обороту, який діє, наприклад, в США, вже довгий час ведуться дискусії. Однак є один суттєвий момент – даний вид податку повинен замінити ПДВ, а не створювати додатковий податковий тиск на бізнес. Заміна ПДВ податком з обороту може бути доречною, оскільки: по-перше, механізм адміністрування податку з обороту як для держави, так і для компаній є більш простим, прозорим і дешевшим; по-друге, відміна ПДВ автоматично знищує корупцію у сфері його відшкодування; по-третє, вимоги податківців щодо конкретного розміру податкового навантаження з ПДВ за своєю сутністю перетворюють даний податок у податок з обороту, що відповідно породжує питання щодо доцільності його подальшого адміністрування.

Самі податківці говорять не про новий вид податку, а про так зване «додаткове оподаткування продажів» у межах ПДВ. Однак, така видозміна ПДВ суперечить Директиві Ради ЄС про спільну систему податку на додану вартість, тому фактично є кроком назад, відступленням від європейської податкової системи. Крім того, за економічною природою податок з обороту ближчий до податку на прибуток, так як базою оподаткування є не додаткова вартість, а валовий дохід, що безпосередньо приймає участь у розрахунку оподатковуваного прибутку. Таким чином, можна сміливо стверджувати про загрозу подвійного оподаткування корпоративного доходу.

Проте, не скільки важливо, як автори концепції називають даний податок та до якого розділу Податкового Кодексу будуть його прикріпляти, як те, наскільки якісними будуть такі зміни. Намагання створити гідрид ПДВ та податку з обороту має в першу чергу не економічний, а фіскальний сенс. Створення принципово нового гібридного податку, аналог якого відсутній в інших країнах світу, може спричинити також певне зменшення притоку іноземних інвестицій в реальний сектор економіки країни, що пов’язано з виникненням додаткових податкових ризиків та невизначеностей. Отже, чи є потреба проводити такі складні експерименти над економікою країни напередодні реальної можливості нової економічної кризи?

Зайво нагадувати, що при введенні податку з обороту необхідно враховувати багато факторів та ризиків, таких як ставка податку, що безумовно має бути диференційована, вплив податку з обороту та зміни ставок ПДВ на експортно-імпортні операції, торгівельний баланс, надання окремих пільг, тощо. Тобто, документ потребує глибокого опрацювання експертами різного роду галузей для визначення його впливу як на бізнес в цілому, так і на конкретні галузі господарства зокрема. Оскільки концепцією пропонується для всіх видів бізнесу однакова ставку податку з обороту у розмірі 2,5%, її автори однозначно не врахували вплив такого чинника, як рівень рентабельності кожної галузі або виду господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Водночас, керівництво ДПСУ, яке звітує про жваве обговорення своєї концепції, не надало її проект для обговорення навіть членам Громадської ради при ДПСУ, до якої, між іншим, входить комітет з питань реформування податкового законодавства, методології оподаткування та адміністрування податків. Виникає питання до керівництва ДПСУ та Мінфіну: з ким же Ви обговорюєте дану концепцію податкової реформи? Якщо з тими, хто приймав участь під час обговорення проекту Податкового Кодексу, тоді на нас чекають ще не одні податкові прогалини та безліч нових поправок до головного податкового закону, а бухгалтерів – новий головний біль.