Демократія в Україні. Де межа відступу?
16 февраля 2011

Демократія в Україні. Де межа відступу?


1. Якщо подивитися з висоти пташиного польоту, то виходить, що нинішня влада Яну-ковича, незважаючи на її недолугість та комічність – весь час наступає і одержує одну пе-ремогу за іншою. Вже до коаліції вступили Катерина Лук’янова з „Народної Самооборо-ни” – а також Віталій Курило і Арнольд Радовець, обоє з БЮТ.  

Ця влада у намаганнях захопити абсолютну владу цілком послідовна: узурпація іде по усіх напрямках – у законодавчій, виконавчій та судовій владі, не кажучи вже про силови-ків.

Що, у цьому є дивина якась? Якщо проглянути наші публікації у „СиТ”, то ми завжди писали, що партія регіонів є партією проросійською – і з моменту її вирішальної перемоги не буде ніяких виборів та ніякої економічної чи творчої свободи.

Це настільки очевидно, що можна навіть не копирсатися у судовій, скажімо реформі Януковича – апріорі ясно, що теперішня влада намагатиметься (доволі успішно) перетво-рити законодавчу та судову влади лише цяточками влади виконавчої. За усіма приписами політології тоталітаризм і є злиття трьох ланок влади у одну – виконавчу, точніше – влада цілком переходить силовикам.

Розправи над людиною стають позасудовими.

У пресі багато йшлося про те, що Україною будуть керувати 10-20 сімей чи кланів. Насправді – вони НЕ будуть керувати країною – тільки користуватися майном та фінанса-ми з ласки диктатора.

Треба нагадати, що така спрощена система державного управління є передусім зни-щення легальної системи зворотного зв’язку суспільства та держави. Підкреслюємо: лега-льного, законного. Але у КОЖНІЙ системі зворотний зв’язок все одно існує. В умовах за-критого суспільства цей зворотний зв’язок забезпечується двома шляхами:

- корупційним

- революційним.

2. Незважаючи на недолугість влади Януковича, суспільство на сьогодні ще слабше – бо не може організувати опір сваволі влади, яка нищить не тільки демократію, але й наці-ональну незалежність України. Володимир Ленін правильно писав, що реальними є лише дві сили суспільства:

- держапарат, та

- рух мільйонів людей даного суспільства.

Виняткова бездарність Віктора Ющенка та його оточення вкрай скомпрометувала самі засади української незалежності – тому ми маємо настрої позитивних очікувань від нині-шнього уряду та президента. У цей час марно сподіватися на масові виступи проти згор-тання самих засад демократії та незалежності – до тієї межі, за якою мільйони людей по-чнуть відчувати НАСЛІДКИ згортання демократії та нищення української держави.

Проте на етапі „НАСЛІДКИ” щось міняти та реформувати у політичній системі закон-ним шляхом буде ПІЗНО. Тоталітарна система є більш примітивна та брутальна, ніж де-мократична – тому вона не може реформуватися за правилами самого тоталітарного сус-пільства. Легітимний зворотний зв’язок – відсутній. В умовах загально національної бід-ності корупційні зв’язки обмежені при застосуванні.

Крім того, у недалекому майбутньому уряд Януковича НЕОДМІННО почне спокуша-тися на саму приватну власність окремих громадян. Не стільки зі злої волі – скільки з не-обхідності накопичити ресурси для годування силовиків, які забезпечують міцність дер-жуправління зубожілим населенням.

Саме тому проект Податкового кодексу виписаний так, щоб збільшилася суб’єктивна роль самих податкових адміністраторів. Тобто – простір для чиновницької сваволі. Отже – якщо тушка Полунєєв чи тушка Омельченко проголосують за такий Податковий кодекс у остаточному варіанті – вони незабаром відчують це на собі (якщо, звичайно, не вивезуть капітали в офшори).

Отже проблематичним стає наше правове становище та матеріальний стан, його перс-пективи. Незалежно від рівня наших статків. Саме тому українське суспільство мусить діяти НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ – не чекаючи моменту, поки фатальні зміни не стануть не-зворотними. Чим раніше оговтаємося – тим менше насилля доведеться застосовувати для повалення тупикового шляху розвитку.

3. Отже битву за законодавчу владу ми вже програли: рішення Конституційного Суду України узаконили перехід від пропорційної системи влади до персонально-корупційної. Отже, рано чи пізно, такий Корупційний Суд доведеться розганяти. Тому боротися за рей-тинг на парламентських виборах чи навіть місцевих – зайва справа: результати виборів можна побачити наперед.

Саме тому, на відміну від Юлії Тимошенко, ми навіть не сподіваємось, що наступні місцеві чи парламентські вибори будуть більш демократичними, ніж президентські.

З якого дива?

Якщо правила їх проведення можна безперешкодно міняти при абсолютній мовчанці суддів усіх рівнів!

Сила особистості чи навіть народу – саме не в наявності, а якраз відсутності надії на справедливі вибори, „які будуть демократичнішими”, ніж президентські. Не будуть, бо фактично виборів взагалі не буде. Як в Росії. Взагалі картина нашого українського майбу-тнього – це російське сьогодення. Саме тому „СИТ” буде регулярно висвітлювати практи-ку російського держуправління.

У світлі останніх подій – наше завдання не так привернути на свій бік більшість насе-лення, як формування активної революційної меншості, „активу”, особливо на Заході та в Центрі України. Яка рано чи пізно при підтримці тієї самої більшості населення створить структури паралельної державної української влади. Яка вміє захищати себе та своїх бли-зьких.

Коротше кажучи, нам потрібна рішуча меншість, не чекаючи визрівання революційної більшості.

Все одно доведеться відстоювати

- права особи

- права власності, та

- національну незалежність України.

Але робити це в межах „законів” Януковича буде просто неможливо. Тоталітарна про-радянська система зсередини не реформується. Це треба пам’ятати чітко. Нам нема чого дискутувати з комуністами чи регіоналами. Вони знаходяться по інший бік від цивілізова-ного європейського життя.

4. Але „не все так погано у нашому домі”:

- Янукович намагається встановити режим неототалітаризму у той час, як він довів власну недолугість у самій Росії

- дуже скоро Росії буде не до України – вона не знає, що робити з Китаєм та Японією на Далекому Сході. Що робити з Північним Кавказом та мусульманським фундаменталізмом з Півдня

- Україна не має дешевих енергоресурсів, з допомогою яких можна регулярно підкупову-вати люмпенів

- Україна має сильні історичні традиції свободи та боротьби проти рабства. Українці – не росіяни. У нас нема поговірки, що ось „пан приїде і пан усе розсудить”.

Тобто, оточення Януковича ще саме не знає – які ящики Пандори воно повідкривало!

Звісно – українське суспільство ошелешене – і думає: „Що ж робити з цими покидька-ми?”.

Звісно, донецькі круті пацани захопили владу в Україні – але вони не прораховують кроки – другий, третій… Вони нічого не чули ні про третій закон Ньютона, ні про роботи Тойнбі щодо „Виклику та відповіді” в історії. Навіть сама струнка система контролю має свої вади, які далі тільки поширюватимуться.

Слабкість системи насилля Януковича у тому, що воно не може творити насилля, не викликаючи патріотичного спротиву. У останньому випадку режим Януковича – неідеоло-гічний, тому він не може мати фанатиків, які потрібні будь-якій жорсткій системі – щоб захищати систему на совість, ризикуючи власним життям.

У 1917 році НІХТО не заступився за Миколу 11 (не рахуючи генерала, графа Келлера)

У 1991 році не знайшлося сил навіть у силовиків, щоб захистити комуністичну владу. А так багато працювали над її вдосконаленням…


Твитнуть

Комментарии

Оставить комментарий