Чим сильніше - тим вільніше: готується
09 ноября 2011

Чим сильніше - тим вільніше: готується "переоблік влади" як загальний страйк



С.О.
Ми не зможемо перемогти тоталітарну владу, якщо не виграємо інформаційну війну проти неї.
1. Вчора відбулася прес-конференція Акції «Вперед» разом з Андрієм Панаєтовим, Русланом Сегелой, та Сергієм Овчинніковим. Відповідно вони представляли Штаб Акції «Вперед», групу «Наступ» та автоперевізників.
Головне – вони підсумовували акції за листопада в Києві та інших містах та наступні завдання, що стоять перед ними та взагалі опозицією.

2. Щодо минулого: усі троє заперечували, що мали свідоме бажання зламати паркан Верховної Ради – але не жалкують за ним.
Але, виходить, згідно слів Руслана Секели, за ними трьома «жалкує» Кримінальний Кодекс України в особі самого Генпрокурора Пшонки, кума президента.
Їм пообіцяли 7 років кожному.
Сподобалося.

3.Головним закликом, гаслом була відставка Верховної Ради та уряду, включаючи також самого президента Віктора Януковича. Звичайно – ніхто у відставку не подав – адже влада визнає лише силу та гроші. Сили та грошей поки що не вистачило. Їх і не послухали. Зрозуміло.
Щодо майбутнього: наступним кроком для Акції «Вперед» є масова акція 1 грудня «Переоблік влади».
Тобто - закликають до загальнонаціонального страйку підприємців та найманих працівників.

Але загальнонаціональний страйк сам по собі режим Януковича не повалить - лише мобілізує на подальші дії, якщо вони будуть свідомо заплановані та на них підуть підприємці та наймані працівники.
Історія дроводить - що безпосередньо політичних цілей загальнонаціональним страйком не досягнути. Так не вдалося відвернути Першу Світову війну чи прихід фашистів до влади в Італії, нацистів Австрії чи Німеччини.
Про ці історичні уроки керівникам протесту треба пам'ятати.

4. Тобто, фактично цей рух "Вперед" разом з іншими опозиційними рухами мають надзавдання: Відставка президента Януковича та Верховної Ради. Та одночасні вибори і президента і Верховної Ради.
Андрій Панаєтов, найсерйозніший з них, сказав, що раніше він був проти політизації підприємницького руху – бо мали надію домогтися прав для безперешкодного бізнесу.
Проте ці надії впали – і з цією владою ні про що не можна домовитися – тому наш підприємницький рух рішуче стає на шлях політичних вимог та досягнення політичних цілей. В умовах цього тоталітарного режиму чисто профспілковий рух неможливий.
З цією метою Акція «Вперед» проведе у листопаді цього року свій з’їзд, де політично та організаційно визначиться – щоб мати своїх представників у органах влади. І вже через них досягати своїх цілей.

5. Адже законопроекти Комітету Верховної Ради з регуляторної та промислової політики народного депутата Наталії Королевської були підсумком численних підприємницьких конференцій та круглих столів. Проте жоден законопроект, жодні поправки до Податкового Кодексу не були враховані при голосуванні. Проте перевірки та прямі рейдерські захвати з боку панівної верхівки значно почастішали.

6. Тобто, як ми і писали раніше – влада намагається не так викачати гроші з підприємців, як пограбувати та розорити підприємців – щоб ті, як жебраки, пішли працювати на великі підприємства провладних олігархів.

7. Засобів впливу на органи президентської вертикалі всередині самої влади майже немає. Останньою загрозою – ще недооціненою, є цілковите захоплення Верховного Суду за допомогою важеля тоталітарної влади – Вищої Ради Юстиції.
Тобто
– парламенту фактично немає
- виконавча вертикаль цілком у руках президента
- тепер і завершується монополізація впливу на судову гілку влади.
На черзі – фактичне скасування виборів будь-куди та – наступне – знищення свободи слова та особистості.
Тобто – зараз влада Януковича знищує дві взаємопов’язані засади
- права людини
- право на приватну власність.

8. Останньою новацією є проштовхування права влади на секретні судові рішення, тобто людина чи установа не зможе на них посилатися при апеляції. Тобто – скасування самого інституту апеляції рішень суду.
На сторожі влади Януковича – ідеологічні працівники – або «відморожені» (Богословська, Герман, Монтян), або «об’ективні», які працюють «під дурників» - Кость Бондаренко, Соня Кошкіна, Андрій ОКара, Олександр Міхельсон …

Згодяться і політичні повії з «Фемен». Сексуальна складова нас не обходить – ми не кандидати у комісію по моралі.
Так Мустафа Найєм в «Українській правді» запрошує обурюватися незаконним обранням Пасенюка в Конституційний Суд, створюючи враження, що нинішній Конституційний Суд – це щось нормальне, куди прокрався негідний Пасенюк…
Той якраз прокрався до «братів по розуму».

9. «Об’єктивні» журналісти та «політологи» складають враження у народу, що «опозиція безсила», «у опозиції немає лідера» тощо.

10. Хто хоч трохи розуміється на історії суспільства та держави – той знає, що не опозиція породжує масовий протест, а учасники протесту стихійно висувають зі свого кола організаторів та ідеологів.
Опозиція повинна не так збуджувати маси, як організовувати, надихати та ставити цілі перед народом, перетворюючи його з натовпу на стрункі ряди політичної армії.

11. Зрозуміло, що першочерговим завданням пропагандистів від влади – передусім «агентів впливу» в протесаному русі – деморалізувати психологічно, та відвернути увагу кудись убік та роздробити опозицію та її керівників.
Тобто РОЗСІКТИ протестні маси на безсилі струмочки.
Тобто – тушки, агенти впливу грають роль таких собі розсікачів хвиль народного протесту.

12. Тому я на цій прес-конференції попросив Андрія Панаєтова не плутати «банкрутство» політичної партії з її тимчасовою поразкою. Адже і сам рух «Вперед» може інколи зазнавати тимчасових невдач – і багато знайдеться охочих самого Панаєтова проголосити «банкрутом».
До речі, це спрощується тим, що він не хоче виходити за межі чисто економічних вимог та цілком перейти на політичну арену.
Тоталітарна влада рано чи пізно виштовхне нас саме туди, бо грунту для профспілкової боротьби НЕМАЄ.

13. Звісно, що консолідація тоталітарної вертикалі була б моторошною – якби у влади олігархії було б досить матеріальних ресурсів, щоб частково задовольнити протестні групи населення, тим часом відправляючи опозицію у в’язницю.

14. Але задовольнити частково вимоги афганців та чорнобильців неможливо – тому і розправитися з усією опозицією одразу теж важко. Саме тому влада незворотно ставить собі завдання:
- всіляко послабити економічно підприємців, потроху трощачи їх організації та кидаючи їх лідерів до в’язниці
- зміцнюючи силову вертикаль влади, добре підгодовуючи покидьків, яких спеціально приймають на службу для побиття людей (на це грошей ще вистачає)
- створюючи відволікаючий інформаційний шум за допомогою «об’єктивних» пропагандистів влади, які «відчайдушно борються з корупцією», створюючи вигляд, що справа лише у деяких зловживаннях…
Інформаційна війна дуже сильно НЕДООЦІНЮЄТЬСЯ опозицією – тому цьому не приділяється належна увага з боку лідерів опозиції.
Ми не зможемо перемогти тоталітарну владу, якщо не виграємо інформаційну війну проти неї.
Проте ми повинні ясно та просто сказати людям:
а) яка природа влади, яка нас гнітить та
б) що ми збираємося робити після перемоги над тоталітарною диктатурою.
Звичайно, на ці запитання відповісти ЛЕГШЕ, ніж це здається на перший погляд.
Це:
1. Безумовне звільнення політв’язнів
2. люстрація усіх чільних чиновників нинішнього режиму
3. повернення до засад демократії (трьох незалежних гілок влади, права людини та безпечне ведення бізнесу, скасування високих податків на заробітну плату…)
4. Радикальне оновлення складу силових органів та створення справжньої національної української армії.

15. Але демократичним шляхом це зробити неможливо. Саме тому на цей час ми прямо кажемо: «ми вас не помилуємо та від вас теж не чекаємо милості».
Іншого шляху просто немає.
Посадивши Юлію Тимошенко, режим Януковича спалив за собою мости. Відпускаючи її – влада ризикує взагалі втратити контроль над силовиками.

16. Треба чітко розуміти: навіть військові, навіть афганці ще можуть потиснути цю владу – але очолити революційний уряд вони не можуть. Їх вчили не створювати політичні проекти, а підкорятися існуючій політичній владі.
Юлія Тимошенко – поки що єдина людина, яка готова одразу взяти на себе державне управління, без «стажування».
Слабкість опозиційного руху – у його роздрібності, саме тому можна сказати, що «об’єктивні» пропагандисти тоталітарної олігархічної влади поки що своєї мети досягають.

Ми писали, що «коли зруйнують паркан навколо Верховної Ради – Україна буде вільна».
Частково – зруйнували, але частково і стали вільніше.
Тепер знаємо: наскільки ми будемо сильніше, настільки ми будемо вільніше.

Комментарии

Оставить комментарий