Чи буде жити Україна? Критика однієї публікації „Дурдома”. Європа 1989 року в Україні
16 февраля 2011

Чи буде жити Україна? Критика однієї публікації „Дурдома”. Європа 1989 року в Україні


Станіслав Овчаренко


Не хочу навіть посилатися на статтю та називати ім’я есхатологічного „прозріння” автора-песиміста. (Есхатологія – віщування кінця світу у будь-якій релігії). Досить того, що автор заплямував себе тим, що СВІДОМО розповсюджує зневіру у себе прибічників патріотичних сил та навіть зловтішається цим. І „Дурдом”, поважне та дружнє видання – проте ж його (її?) друкує.

Ми теж не будемо так бездумно стверджувати те, що автор заперечує наосліп. 

Отже:

1. Людство ЗАВЖДИ досягало висот ЛИШЕ тоді, коли заходило у безвихідь.

- Коли нічого було збирати – люди навчилися вирощувати корисні рослини,

- коли нічого ловити – завели свійських тварин.

Стрибок можливий лише з п’ятого кута огорожі чи кімнати – не інакше.

Так що ж трапилося? Україна програла промосковським силам?

Та й що? Україна припинила існування? Ні. Припинили існування ті фальшиві цінності, які видавалися справжніми. Справжнє – нікуди не поділося.

Але для того, щоб зрозуміти нашу подальшу перспективу, нашу долю – треба прийняти до уваги, що Янукович та його команда припустилися великої історичної помилки – по слідах ЇХ старших братів – кремлівських росіян.

Великі речі – завжди прості.

Адже така закрита соціальна система, яку побудував Путін та будує Янукович – ВЖЕ ІСНУВАЛА.

2. Саме так – у минулому часі. І вона була куди могутнішою, ніж нинішні диктаторські держави. І не поцікавилися – ЧОМУ вони завалилися? Адже ніхто не міг силою її повалити!

Отже – на сторожі історичного прогресу – неодноразово осміяна „об’єктивна закономірність розвитку” суспільства – яка діє НАДОСОБИСТІСНО – незалежно від свідомості учасників історичного та політичного процесу. Закрита Система може покінчити з УСІМА свідомими супротивниками – потім існувати без ЖОДНОГО опору зсередини – і все одно, якщо система випалює під собою національний інтелект, тобто національний грунт – рано чи пізно система помирає САМА.

Той, хто випадково при цьому на чолі держави – тому й дістається на горіхи!

Як Горбачову, наприклад.

3. Але різниця між Росією та Україною – разюча:

- 1). росіяни зрозуміли, що, нищачи комунізм – фактично нищили саму Російську імперію.

Як неодноразово казали самі росіяни: „Целили в советскую власть – выстрелили в Россию».

Ось так.

Щоб захистити Росію (тобто – Російську імперію) – росіяни щосили захищають спадщину комунізму у вигляді тоталітарних силових органів – які існують для цементування імперської території.

- 2). Україна, навпаки – почала існувати у якості незалежної держави саме як демократична республіка. На широкий загал значило – будувати українську державу – це будувати демократичну республіку.

Вже Майдан НІЯК НЕ вписується у загальну історію Росії та України.

4. Для цього є суто об’єктивні передумови: для існування неототалітарного стійкого суспільства повинен існувати якийсь… дармовий ресурс.

Якщо помізкувати – то цей ресурс обов’язково повинен бути не перетрудженим інтелектом – переважно хліб, інші сільгосппродукти – або природна сировина, яку добувають дешевим примітивним чином.

Ідеальний ресурс, це, звичайно, нафтова чи газова труба – від якої йдуть прямі гроші. Залишається у такому разі:

- звузити до гранично малого кола користувачів такого ресурсу

- поставити охорону від власного національного натовпу

- не забувати при нагоді щось підкидати власному народові якісь дрібниці…

5. Проте на протилежному полюсі – у демократичних суспільствах добре навчилися виробляти високоінтелектуальну продукцію, ексклюзив. Це – всіляку електроніку – комп’ютери, мобілки і таке інше. А також високотехнологічну зброю. Виробляється все це – на гранично високому науковому рівні, на надто малому просторовому рівні (нанопростір) – що ніякому дикому диктатору його не дістати.

6. Проте у диктаторів – наркотична залежність від витворів вільної праці та вільної думки вільної людини. Їм теж хочеться модерних авто, побілок, комп’ютерів…

Але – мати продукт вільної праці без самої сфери вільної праці у себе вдома.

Вже у Сталіна науковці були на становищі військовополонених (в „шарашках”) – але він ще спадкував кадри вчених з дореволюційного часу.

Потім вже ніяке тотальне насилля геніїв не породжувало. Ландау у клітці чи тюремній камері не виростиш. Сучасна Росія все садить вчених, вбиває підприємців та запрошує до влади кримінальних злочинців.

7. Дійшло до того, що Росія втратила ексклюзивних елітарних особистостей, які тримали у пам’яті та поняттях суть високих технологій. Без них – це юрба, натовп, який оточує складне обладнання – і не знає, що з цим робити. Хто знає – тікає на Захід – де вони бажані гості, а не потенційні військовополонені.

НЕМА прямої залежності рівня інтелекту від нафтодоларів – і нафтодолари не породжують здатність до складної праці. Залишається і далі ґвалтувати природу власної країни.

8. Перемога Януковича в Україні була майже несподіваним подарунком для загниваючої Москви. Тепер Янукович пнеться у диктатори – услід Путіну- Медвєдєву, не помічаючи їх глухого системного кута. Він заходився випалювати паростки демократії та національної ідентичності України.

Дійсно – три гілки влади перетворилися на одну – тобто утворюється класична схема тоталітарного спрощеного управління державою. Без виборів, без незалежних судів та суддів, без вільного підприємництва та взагалі свободи особистості.

І це все – впоралися?

Ні, звичайно.

9. З цього і починається наш історичний, політичний оптимізм. Він нікуди і не пропадав. Франція теж переживала час реставрації монархії. Але історія надто іронічна: монархам довелося вирішувати „непопулярні” проблеми буржуазного суспільства.

Потім їх виганяли у революціях 1830 та 1848 років.

10. Отже – створюючи вертикаль влади за путінським зразком – Янукович виявить, що вимушений вирішувати НЕ СВОЇ проблеми – а наші. Україна – ВЖЕ незалежна, і Януковичу з цим нічого не вдіяти. Він захоче зробити з України Росію-2 – але з цього нічого не вийде – на кожному кроці у всіх кутках України триватиме мовчазний спротив навіть серед співробітників силових органів, не кажучи вже про населення.

Янукович гостро відчуває, що в він в Києві як на окупованій території – отже весь час відчуватиме напруження у стосунках х населенням Центральної та Західної України – їх НЕ вдасться перетворити на Донбас. До речі – боком вийде призначення за донецьким походженням – легше буде робити люстрацію кадрів Януковича.

На місцевих виборах треба продемонструвати, що шок від нахабних дій диктатури пройшов – і не вибирати регіоналів до влади принципово. Потрібно проголосити:

- нам чужих не потрібно!

11. Відчуваючи відчуженість від України, режим Януковича гарячково триматиметься за підтримку Москви. Проте сама Москва, як ми зазначили має багато власного клопоту – „керуючи як Сталін, та живучи як Абрамович”.

Вже зараз Путін не йде ні на які поступки Азарову у ціні на газ. Навпаки – Росія бажає поглинути наші технологічні галузі… щоб втратити „мозки” – як до цього втратили власні, російські!

Україна

- ніколи не мала традицій диктаторського правління

- не має дармового природного ресурсу для утримання неефективної закритої системи державного управління

- Янукович НЕ зможе творити масові репресії, тим більше фізичне нищення українців. А БЕЗ ЦЬОГО – диктатуру не утвердити. Доведеться весь час рахуватися з мовчазним та явним опором українського суспільства.

Наодинці!

12. Забужко хотіла, щоб Янукович став президентом УСІЄЇ країни. Нам здається, що він буде президентом у межах того Бункеру, де він сховається. Не допоможе ніхто і ніщо.

А поки що нам би впоратися з „тушками”. Без цього не буде НІЧОГО.

Історична правда та майбутнє – на нашому боці. Розглядаємо Януковича як екстремальну перевірку української нації на міцність та вошивість. Далеко регіонами не зможуть зайти – якщо ми їм це не дамо.

А захоплення усієї влади мало, що дасть – структура не буде ефективно працювати – обов’язково дасть збій.

Як у країнах Центральної Європи в 1989 році.

Януковича чекає саме 1989 рік.


Комментарии

Оставить комментарий