На сайті „Дурдом” проголосили, що Вітренко хоче союзу з Тимошенко. Якщо вчита-тися – то виявиться, що Вітренко досить непевно про це говорить – а про Тимошенко на-віть і мови не йде. Але заголовокстатті робить своє для тих, хто не звик вчитуватися у зміст прочитаного.
Звісно, що це – передруківка з „Майдану”, де верховодять з УНП Костенка. Там навіть не повідомили, що заходи з 19-ї річниці незалежності України біля пам’ятника Шевченку були досить успішними.
Чому? Саме тому, що самі не прийняли у ньому учать. Чому не прийняли? Бо готувалися зловтішатися з „маргінального” заходу НКЗУ та Юлії Тимошенко.
Але захід виявився аж ніяк не маргінальним – більше 10 тис. учасників.
Взагалі – на відміну від біло-блакитних, „націонал-демократи” ніяк не можуть втрима-тися від намагань пожбурити бруд у бік Тимошенко. З їх точки зору вона періодично як дресирована собака мусила відносити плоди своєї діяльності то Ющенкові-нездарі, то – за висловом одного автора „Майдану” – зняти власну кандидатуру на користь біло-блакитного Сергія Тигіпка, то, нарешті – Яценюка…
Гриценко навіть договорився одного разу, що „усі троє”, тобто Янукович, Ющенко та Тимошенко мусять піти з політики. А газета його дружини Мостової „Дзеркало тижня” взагалі обізвала нас, українців, „дітьми підземелля” – тобто безнадійними нездарами. Як-що дочитатися Рахманіна – треба розуміти, що будь-який колір, навіть жовто-блакитний – нам не в поміч. Отже – з-під підземелля нас визволять трикольорові (не з Заходу – а з Пів-нічного Сходу).
Якщо жити у таких сум’яттях розуму – у простого пересічного українського громадя-нина починається розпач та безнадія. Яскравий приклад тому – лист якогось Леоніда з Миколаєва в „Дурдом”. Про інтриги всередині „Батьківщини”. А як щодо інтриг навколо виборів у Тернополі, де регіоналам дали політичного хабара?
Нічого особливо поганого у опозиції не відбувається – треба пам’ятати – ХТО на сьо-годні може упоратися з Януковичем – і В КОМУ уряд Януковича – Азарова бачить голо-вного ворога?
Треба брати приклад у супротивників – вони чудово знають ціну своєму лідерові – але тримаються його. Бо інакше владу в Україні не втримають. Вони це чудово розуміють.
І їх дисципліні та організованості теж можна повчитися. Згадаймо – ЯК вони захищали ув’язненого Колєснівкова? У мене це викликає повагу та заздрість.
Перш ніж говорити та писати – треба хоч трошки думати.