У різні часи свій Тарас Шевченко. І кожного історичного часу він різний. Якщо є велика розбіжність у думках – наука вчить: „Почни з початку!”. Тобто, суть питання ховається у його історії.
Світло історії часто буває несправедливим – найвидатніші історичні персонажі часто залишаються у тіні – а менш здібні – часто потрапляють в центр уваги.
Про Шевченко так не скажеш: він став тим поетом, який фактично започаткував українську літературну мову саме на базі простонародної говірки.
Не випадковість такого факту підтверджується чисельними прикладами з історії інших народів. Мартіном Лютером – перекладачем латино мовної Біблії. Італійська літературна мова починається з поезії Данте Аліґ’єрі та Петрарки. Французька мова – з творчості Франсуа Рабе та поетів „Плеяди”. Англійська – з поезії Джонсона та творчості Шекспіра. Ближче до нас – російська літературна мова починається з Олександра Пушкіна. Приклади можна продовжувати.
Тобто національна самосвідомість починається з облагородження власної народної мови. Тарас Шевченко саме таку справу й започаткував. Саме тому його так ненавидять прибічники розваленої Російської імперії – особливо один літератор – син майора КДБ.
Не будемо йому робити рекламу…
Чи були якісь вади та недоліки у нашого національного поета та художника? Ну, звичайно, хто ж не без гріха – нехай кине каменем!