Станіслав Овчаренко
Скоро "вибори" - отже ростуть паркани та озброюється ОМОН, який воює проти бабусь як проти кілерів та проти кілерів як проти бабусь...
Тому нагадаю про те, що казав раніше по схожому випадку...

Отже - текст:
Якщо говорити про принади життя у процвітаючій згідно Януковича – Азарова Україні – треба говорити НЕ про стан економіки, НЕ навіть про загрози Податкового, Трудового та Житлового Кодексів – ні, це для пересічного громадянина виглядає надто абстрактно. Треба зазирнути у наше азаровське майбутнє, у картину соціальної анти утопії – яка ВЖЕ БУЛА у нашій радянській історії.

Мені довелося жити в умовах радянського робітничого гуртожитку – тому легко відтворити умови нашого принадного майбутнього.

1. Нарешті мені стало зрозуміло – що саме хоче Юлія Латиніна для Росії – та чому її не чіпають, незважаючи на гостру критику російської влади.

Що ж – нам, українцям, теж наука. Історичний Кубік Рубіка завжди повертається правильно – хоча спочатку це не зрозуміло, бо неочевидно.

У останнніх „Кодах доступу” Юлія Латиніна проговорилася – чого саме хоче від російської влади. Вона хоче нового пришестя Петра 1 – зловісної фігури не лише для України – але й для самої Росії.

І не тільки вона…

Проте – що це значить?

Як у одній злій казці – людина отримує все, що хоче – але часто у такій потворній формі, що краще б вже омріяне не відбувалося! „Просто, ясно та добре” – це не те, що у задумі, а те, що ми маємо у підсумку – але після важких, виснажливих пошуків.

Адже і здоровий глузд – не висхідний пункт, а результат процесу пошуку, пізнання та праці.

До революції дуже багато говорили про „соборну Росію”, де живуть не по закону, а по справедливості”. В результаті – отримали… колгосп, де була повна „соборність” – тобто не було НІЯКИХ можливостей для проявів „жахливого західного індивідуалізму”: приватної власності – нема, праця – колективна, можливостей для особистого збагачення – ніяких.

І громадянських прав – теж.

Не з великого розуму наші національні патріоти теж на початку незалежної України говорили про „соборну Україну” – говорячи про територіальну цілісність – мали на увазі зовсім інше: невід’ємність особистості від колективу. Тобто – стан приватного власника та творчої особистості повинна в незалежній Україні перебувати у підвішеному стані: якщо „справжній українець” – то володій, якщо не дуже справжній – можуть і конфіскувати власність на користь „справжнього”.

Через таке очікуване страхіття „несправжні” українці тулилися та туляться до Віктора Януковича – „той не дасть на поталу клятим бандерівцям…”.

Але Україна таки отримала свого „Петра 1” – Віктора Януковича.

Звичайно – потворного, але справжнього. Який йде не в Європу, а в ж.. (або в д…, якщо українською)

Як і оригінал, його історична копія йде у тому самому напрямку:

- з українського уряду зробив „Малоросійську колегію”

- усе робить для приєднання України до Московії

- створює систему підневільної праці для колишніх вільних людей.

Останній пункт – найголовніший.

2. Юлія Латиніна якось чи забула, чи їй це неважливо – проте саме Петро 1 створив систему підневільної праці у промисловому виробництві. Йосип Сталін тільки повторив досвід підневільної праці ГУЛАГу, поширивши її на вчених та винахідників (так звані „шарашки”).

Але для створення системи підневільної праці треба багато передумов. Насамперед – знищення недоторканості самого інституту приватної власності та системи громадянських прав окремої особистості. Звичайно – в Україні приватні підприємці та інтелігенти чинять спротив – їх треба негайно позбавити фінансових та юридичних можливостей для захисту власних інтересів.

Перші кроки для перетворення України на суцільний ГУЛАГ зроблено: ліквідовано поділ влади на три гілки з системою стримувань та противаг згідно Монтеск’є. Мимохідь знищена автономія судової гілки влади – можна вже виносити будь-які вироки.

Але що чекає нас далі?

Микола Азаров проговорився, проте мало, хто звернув на це увагу: він хоче знищити роздрібну торгівлю – а вивільнених людей перевести на текстильні підприємства – за китайськими зразками. До речі – Юлія Латиніна теж захоплюється китайським досвідом дешевого та швидкого виробництва – зокрема, швидкого будівництва автотрас.

Але спочатку – треба розорити підприємців – а ПОТІМ вже – направити людей на ці самі текстилі чи інші олігархічні та державні підприємства.

Віктор Янукович підписав меморандум про співробітництво партії регіонів та компартії Китаю. А також – про співробітництво з „Єдиною Росією” Володимира Путіна.

В Китаї, між іншим, за радянськими та петровськими зразками створена широка мережа підневільної праці – китайський ГУЛАГ.

Це і викликає захоплення як Миколи Азарова, так і Юлії Латиніної.

3. Треба чітко розуміти – дива в світі не буває: або ініціатива приватної особистості – або розгалужена система підневільної праці призводять до модернізації економіки країни.

Але одночасно такі системи існувати НЕ можуть: надто різко розрізняються сам порядок речей у таких суспільствах.

Хочу звернути увагу на жах існування у робітничому гуртожитку. Якщо мені і сниться щось важке та кошмарне – то не є бездомність, ні – а саме порядок проживання в радянському робітничому гуртожитку.

4. Якщо говорити про принади життя у процвітаючій згідно Януковича – Азарова Україні – треба говорити НЕ про стан економіки, НЕ навіть про загрози Податкового, Трудового та Житлового Кодексів – ні, це для пересічного громадянина виглядає надто абстрактно. Треба зазирнути у наше азаровське майбутнє, у картину соціальної анти утопії – яка ВЖЕ БУЛА у нашій радянській історії.

Мені довелося жити в умовах радянського робітничого гуртожитку – тому легко відтворити умови нашого принадного майбутнього.

Отже – Трудовий та Житловий Кодекси побудовані таким чином, щоб розорені підприємці ЗАХОТІЛИ жити в гуртожитках та працювати в системі підневільної праці.

Передусім – у робочому гуртожитку мають право жити лише ті, хто працює на підприємстві, якому належить цей гуртожиток. Отже – одночасно з звільненням з роботи – тебе виганяють на вулицю.

Але це ще не все: робітничі гуртожитки діляться на чоловічі та жіночі – чоловіки та жінки живуть окремо. Так що у підвішеному стані знаходяться не тільки трудові та житлові права – але й особисті відносини чоловіків та жінок.

Якщо чоловік приходить до жінки у гуртожиток – той відчуває себе порушником громадського спокою, хуліганом; якщо жінка приходить до чоловіка – відчуває себе шльондрою. У всякому разі комендант гуртожитку та вахтер нагадають шльондрі та хуліганові, що перебувати гостям можна лише до 23 чи 24 години.

На все життя запам’ятав, як я, у 20-и річному віці чув, як вахтер 45-річному чоловікові вичитувала – до якої години його гостя може перебувати у нього. Мене тоді охопив жах: „Мене що, теж це чекає?”. Саме через вміння передбачувати наслідки мені вдавалося уникати справжньої трагедії.

До речі також, для робітничого гуртожитку є посада ВПИХОВАТЕЛЯ. Тобто – дорослі робітники та робітниці знаходяться у стані вічно неповнолітніх. У студентських гуртожитках така посада не була передбачена – і студенти жили разом зі студентками в одному гуртожитку.

Я вже не кажу про умови, в яких живе робітник чи робітниця в такому гуртожитку:


Це цілковита неможливість усамітнитися та побути наодинці сам з собою. Але це ще не все: наукова соціологія доводить, що у вузькому соціальному просторі у боротьбі за існування в людській зграї як правило перемагають саме примітивні та грубі життєві правила життя.

Я пам’ятаю, як мені довелося весь час чути та бачити п’яні розбори молодих робітників після получки – тиша наступала саме перед получкою – чекали грошей…

Отже, Україна Януковича – це суцільна відсутність затишку та безпеки будь де.

Дехто подумає, що у нього таке житло є – режим робітничого гуртожитку йому не загрожує. Нагадаємо: Житловий Кодекс побудований таким чином, щоб пересічна людина свого житла ПОЗБУЛАСЯ, а не отримала. Система пені, штрафів та звільнень з роботи, розорення підприємців – усе спрямоване на те, щоб злісним неплатником за житло стала сама добросовісна особа. Трудовий Кодекс побудований саме таким чином – щоб залишилася лише одна дилема: або виснажлива та мало оплачувана підневільна праця – або суцільна бездомність.

В УСІХ випадках – підвішений юридичний стан та постійне почуття страху та провини невідомо перед ким та перед чим.

Ось таку Європейську модернізацію нам хочуть Янукович, Азаров та публіцист Юлія Латиніна.
Рік тому я вгадував тенденції розвитку. Силові заходи тоталітарної влади Януковича лише підтверджують, що такими заходами (суд, ОМОН, паркани...) і будується очікувана Антиутопія.