Станіслав Овчаренко
Це у Чернишевського «Що робити» Віра Павлівна мріє про життя у колективному соціалістичному палаці…
1. Часто-густо будь-яка світова криза надихає на різку зміну соціального устрою. Але дуже часто в історії ліки виявляються отрутою.
Наприклад, перед Першою Світовою війною соціал-демократи не змогли чи не захотіли зупинити початок Світової війни – і криза соціалізму, соціал-демократії призвела до утворення екстремістського комуністичного руху.
Скільки біди приніс комунізм – не треба нікому розказувати – досі не можемо видихати страчення десятки мільйонів кращих людей.
Тому будь-які серйозні проблеми існування розвинутого демократичного суспільства неодмінно призводять до заклику створити якусь спрощену модель управління суспільством, країною – заради так званої «соціальної справедливості». Те, що створення спрощеної моделі управління призводить до загибелі культури та економіки – навіть фізичного винищення «непідходящих» людей – спочатку не доходить.
Олег Тягнибок робить головну помилку: він намагається йти по протоптаній іншими стежці. Успіх Леніна Сталіна та Гітлера був обумовлений необізнаністю їх сучасників – які просто не знали, що їх далі чекає.
А ми знаємо: адже Олег та його однодумці на Заході не можуть розраховувати на свіжість сприйняття їх ідей – ми усі знаємо жахливі наслідки таких «суспільних оздоровлень». Але й придумати щось нове та обманути сучасників вже не зможуть.
Важко.
Якщо Тягнибок говорить про «соборність» як про перевагу спільноти над особистістю – тож ми знаємо, що ідеальним виразом такої нероз’ємної спільноти, соборності є… радянський колгосп.