С.О. Майдан у минулому. 100000 на площі вже не допоможуть. Треба думати

Станіслав Овчаренко

Передусім, 24 серпня - основним є не "захист української мови", а "Україна - проти Януковича, волю - політв'язням!".

Боротьба за мову - відволікаючий маневр влади.       

1. Ніхто з нинішньої Об'єднаної Опозиції до кінця не усвідомлює: народних депутатів від опозиції майже не існує - вони "догулюють" останні місяці та дні. Ніхто в цій державі на них не зважає при прийнятті державних рішень. Тільки психологічна інерція відділяє нинішніх народних депутатів опозиції від решти населення. Нічого іншого не залишилося. Влада ще терпляче (але свербить!) не арештовує депутатів-опозиціонерів - але після 28 жовтня усі, хто не втече - будуть сидіти у СІЗО - чи одразу у в'язниці - щоб зекономити на судовому процесі.

Ми ще раз повторимо:

- результати голосування будуть нахабно намальовані за зачиненими дверима

- надворі виборчих дільниць будуть чекати силовики з Держохорони, яка військовими методами виконуватимуть функції таємної поліції. Усі силові органи, як ми писали з лютого 2010 року, цілком належать Сім'ї Януковича. Все! 

 

2. Зорян Шкіряк не правий: навіть якщо зібрати карнавальний натовп 2004 року у 100000 чи 200000 чоловік - НІЧОГО не вийде.

Двічі у одну ріку зайти не можна. Майдан - подія на ціле століття. Тепер, якщо потрібен "Майдан" - то не просто з карнавального натовпу, а такий, де немає ні дітей, ні підлітків, ні навіть жінок. Це відчувалося вже біля Печерського суду під час суду над Юлією Тимошенко. На силу треба відповідати силою - і перемагати крок за кроком - доки Бульдозер Януковича не зупиниться.

Але при цьому - ЖОДНИХ ігрищ, флешмобів, символічних акцій взагалі - ігри закінчилися.

 

3. Вибори до Верховної Ради - лише привід для залучення мас до боротьби з диктатурою - не більше. Саме тому відмова від непрохідних місць у списку - інфантильні реакції самозакоханих та недалеких індивідуїв. За таке треба не лише вилучати зі списку, але і зі членів партії.

Є ще інша проблема - відомі люди, як Гонський чи Василь Шкляр, наслідують своїх літературних героїв, які загубили справу незалежності України через недолугу партизанщину. Це прямо веде до поразки.

Це стосується також моїх добрих знайомих керівників підприємницького руху - Ігоря Гурняка, Лідії Кривенко, Римми Білоцерківської, ігоря Запрудського - які уявили, що вони є захисниками малого та середнього бізнесу від влади, самостійно висуваючись по мажоритарних округах.

Ні, ці усі люди протистоять НЕ кримінальній владі, а саме Об'єднаній Опозиції - на користь Сім'ї Януковича.

 

4. Адже хаос у списках опозиції - кращий подарунок для диктатури, яка стрімко набуває класичних форм. Завтра ці підприємницькі лідери будуть сидіти у в'язниці - як тільки виконають свою розкольницьку роль. Рухи "Чесно" та їм подібні - теж працюють на владу Януковича.

 

5. На своєму місці - так звані "об'єктивні" та "чесні" журналісти і аналітики від соціології та політології.

 

6. Отже - на цих квазі-виборах Об'єднаній Опозиції доведеться мати справу не лише з кандидатами від партії регіонів - але і з глибоко ешелонованю фалангою кандидатів від фальшивої опозиції - людей Кличко, Королевської, Віктора Ющенка, Анатолія Матвієнка, Олега Ляшка та багато інших "партизанів" від Януковича.

 

7 Отже заклик - НЕ "за будь-кого, аби не за регіонала" - а "кожний голос не за Об'єднану Опозицію - це голос за владу Януковича та розкол України".

Якщо маємо справу з мільйонами людей - картину подій треба спрощувати гранично - щоб було зрозуміло навіть тому, хто решту вже зовсім не розуміє.

 

8. Ми зможемо залучити силовиків на свій бік - якщо припинимо суперечки по програмних та ідеологічних питаннях. Військові у принципі не можуть бюути авторами та керівниками політичних проектів - серед них специфічний відбір: їх вчать не творити проекти, а виконувати накази політичного керівництва. Все.

Потрібно працювати з силовиками - щоб ті не виконували злочинних наказів. Вони причсягають народу України, а не диктатору!

 

9. Можливе усе це чи ні - але іншого виходу немає і не буде. Тому до того, як втратимо право на волю та приватну власність - треба зберегти честь та врятувати Україну своєю дисциплінованою та дорослою діяльністю.

Хто хоче голодувати - нехай голодує до смерті - усе інше лише гра. Але власна смерть без смерті ворога недоречна. Чим більше нас здохне - тим диктаторові краще. Це - гра у піддавки.

 

10. Ми, люди, фактично "здали" лідерів опозиції диктаторові - тепер небагато знайдеться героїв, щоб ризикувати собою - якщо українському суспільству це непотрібно.

Саме тому українське суспільство не має моральне право оцінювати Юлію Тимошенко та Юрія Луценка за будь що. Вони своє зробили як могли - але ми їх зрадили. Це стосується і Королевської, і моїх друзів з підприємницького руху.

Правда саме така...