С.О. Мова, політв’язні, переписаний бюджет, наступні «вибори». Що головне?

Станіслав Овчаренко

Опозиція дала втягнути себе у фальшиву ситуацію: боротьбу за мову – хоча справа не так у самій мові, як у її носіях. Литвин та Мартинюк – природно україномовні, але що нам з того?

 

Під час Другої Світової війни українці воювали проти німецьких окупантів, а не німецької мови, проти московських більшовиків, а не російської мови. До речі – непогано знати і російську і німецьку, особливо англійську.

Лі Куан Ю, керівник Сінгапуру, ПРИМУСИВ сінгапурців вивчати навіть не китайську (рідну йому та більшості мешканців) – а саме англійську, як мову світової науки, техніки та економіки.

Були збурення сінгапурських китайців проти цього – але він кого примусив, кого переконав, що майбутнє – саме вивчати англійську мову як мову освіти.

 

В наших українських умовах швидше прийнятний приклад Ізраїлю – коли відродили іврит як загальноєврейську мову та навіть пристосували сучасну наукову термінологію. Українська мова за словником дозволяє це робити.

 

Адже усі ми розуміємо – що справа не в мові як такій, а в імперській експансії Росії та небажанні багатьох росіян в Україні інтегруватися в українське суспільство. Скоріше ладні «інтегрувати» саму Україну в напівмертву Російську імперію.

 

Проте – ми повинні це повторювати неодноразово: справа НЕ в мові – а в цивілізаційному виборі: історично Російська імперія виникла НЕ з Київської Русі, а із кочівницької Золотої Орди з їх східнодеспотичною державою. Де завжди не поважали ні приватну власність, ні права особистості.

 Навіть дворянської.

 Золота Орда була окупантом в Русі, але потім московські правителі постійно відчували себе окупантами у власній країні. Безправними були не тільки селяни, але навіть дворяни! (Звідси – повстання декабристів та явище дворянської революційності, незнане в інших державах).

 

З початку ХХ століття Російська імперія почала розпадатися. Розпад затримався через виникнення жорстокої більшовицької диктатури. Але з 1991 року процес розпаду відновився. Розпався СРСР.

Але будь-яка імперія (навіть Римська) може зберегтися,ь лише поширюючись.

Іншого варіанту немає.

Російська імперія Путіна знаходиться у жалюгідному економічному та культурному стані. Отже – зараз ІСТОРИЧНО ОСТАННЯ спроба відновити імперію таким засобом, як поширити російську мову на Україну та Білорусь. Виходить – Московська Росія як напівмертва імперія хоче продовжити своє існування ціною життя держави Україна.

 

Їм сприяють тут декілька факторів:

-  козацька спадщина, яка історично скоріше негативна, ніж позитивна. Добрі військовики – але погані урядовці та дипломати, державні діячі;

- неможливість для влади Януковича «перетравити» УСЮ українську територію. Навіть у самому Києві Янукович залишився чужим, тим більше у Львові;

- нагальна необхідність для диктатури Януковича визначитися - де саме ЇХ територія, де вони як у себе вдома. Мова – одна із знарядь, щоб визначити свої території та відірвати їх від єдиної території України

- чим довше буде існувати диктатура Януковича – тим ймовірніша можливість розколу України по цивілізаційному виміру.

 

З того моменту, як Україна стала незалежною державою, на нас більше не діють вади історичного розвитку Росії Івана Грозного, Петра 1, Сталіна та Путіна. Виросло покоління, яке знає не СРСР, а незалежну Україну як свою державу. Це стосується навіть російськомовних українців.

Можна навіть спостерігати «російськомовних бандерівців».

 

Отже – головне питання – не в мовному законопроекті, а в існуванні тоталітарної диктатури Януковича. Покальчук, Заєць та інші «патріоти» звинуватили Об’єднану Опозицію, що та кинулася у Харків захищати не так мову, як Юлію Тимошенко та інших політв’язнів.

 

Ми думаємо навпаки:

Європа чітко визначилася і ми з ними згодні: поки лідери опозиції не можуть приймати участь у виборах – ці вибори НЕ можна визнати вільними та демократичними. 

Все. 

Ми також повинні вимагати участі Юлії Тимошенко та Юрія Луценка у парламентських виборах. Беззастережно.

 

Складнощі, «як це зробити» - нас НЕ стосуються. Вміли саджати, нехай зуміють і визволяти – не наші проблеми! Усі, хто радить забути про політв’язнів під приводом того, що 160 тис. ув’язнених ще гірше – підлість – як у Семена Глузмана, як у Євгена Сверстюка. Ми Не знаємо – ЯК вони поводилися під час радянської влади. Адже гнилизна їх позиції – не випадкова.

 

Щоб мати лад у справах – треба мати лад у власній голові. Щоб не було внутрішніх протиріч.

Так що без повалення тоталітарного режиму не можна вирішити не тільки мовне питання, а будь-яке інше питання!

 

Ще раз нагадаємо: під час виборів виборів не буде. Будуть два беззаперечних фактори:

-  малювання результатів виборів у протоколах

- масове побиття тих, хто з цим не буде згодний.

Ще: уся нинішня фракція БЮТ-Батьківщина після 28 жовтня буде сидіти у СІЗО.

Це – сьогоднішня логіка розвитку подій.

Тобто – вибори у Верховну Раду не мають НІЯКОГО відношення до рейтингу політичних сил. Все йде до того, що одні будуть при владі, інші – у в’язниці.

Хто втратить владу – напевне буде у в’язниці.

Буде або революція – або побиття народу.

Так як було – далі не буде.

 

Запорукою цього є те, що нинішній режим НЕ МОЖЕ діяти по-іншому – просто не втримається. Не втриматися режим не може – надто великий «хвіст» минулих кримінальних подвигів 90-х років. Відступати режиму нікуди. Як і Путіну в Росії.

 

А як стосовно мови? А що мова? Опозиція ризикує витрати сили на вигризанні підкинутої палиці, доки бандити обчистять хазяйську хату….