RSS
16.06.12

Приклад для мене - історія Ізраїлю. Можна було б вибрати ідиш. Але ідиш - це мова лише частини євреїв. тому вибрали іврит як загальну мову для усіх ізраїльтян-євреїв. Іврит - мова булпа не мертвою, а так би мовити - напівмертвою. Її відродили заради єдності національної держави. Пристосували сучасну термінологію до стародавньої мови. і нічого - вдалося!

Євреї взагалі можуть робити те, що здавалося іншим неможливим. Вони майже не працювали на землі віками. Але у своїй державі навчилися працювати на землі набагато краще, ніж сусіди-араби. Так і з мовою. В Ізраїлі ще до проголошення незалежності був, скажімо, політехнічний інститут, де викладали німецькою мовою. Але майже силоміць викладання перевели на іврит. і нічого - вийшло.

Тобто - щоб існувала Українська незалежна демократична держава не те що українську мову треба робити загальнообов'язковою, а навіть "есперанто" згодилося б, якби української мови не було б. Тому мені, російсськомовному за вихованням та освітою, зрозуміло, що я повинен усі відтінки смислів слова та понять відбивати саме українською мовою - але уникакти російську. Мені особисто це незручно - але обов'язок українця вище за мою тимчасову незручність.

Українська мова повинна бути мовою, за допомогою якої держава розмовляє зі своїми громадянами (армія, дитсадок, академія, наукові праці, залізниця і таке інше).

УСІ повинні хоча б розуміти її - або нехай забираються геть.

Є особлива проблема: українська мова збіднена на наукову та взагалі на спеціальну термінологію. Але саме життя примусить поповнити словниковий запас. У ХУ111 сторіччі в Російській імперії перекладачі зіткнулися з тим, що в російській мові не вистачало потрібних слів.Ще Пушкін жалівся, що не знає, як переклаксти "фрак", "ростбіф" і таке інше... Взагалі він казав, що французька мова була для нього рідніша, ніж російська...

Так що не у одного мене проблеми з рідною-не-зовсім-рідною мовою...

Мені теж під час літературних перекладів теж довелося зустрітися з проблемою слів, які відповідали б англійським та французьким аналогам.

Так що, крім політиків з головною біллю мають справу ще перекладачі та викладачі.

Все одно: зараз головне - не так існування української мови (вона витримала і не таке!) - а існування (точніше - не-існування) диктатури Януковича. Без російськомовних земляків не можна обійтись.

Надто тут різнотермінові процеси.                         



Погода, Новости, загрузка...


Загрузка...



Другие новости по теме:

Пане Станіславе!
Цілком погоджуюсь у цьому з вами. Я теж народилася і виросла у зрусифікованому Запоріжжі. Але мої батьки змалечку призвичаїли мене до двох мов, спочатку передплачуючи мені дитячі журнали українською і російською, потім записавши мене в  українську 31-у школу. Мені здається, що це є оптимальний шлях для тих, хто живе серед російськомовних. Не розумію, нащо перекладати свої  проблеми з мовою ще й на своїх дітей? Невже комусь хочеться залишити своїм нащадкам країну, в якій люди так і не змогли відчути себе одним народом?
 P.S. Дозвольте лише зауважити, що українською говорять "головний біль".

Имя:*
E-Mail:
Комментарий:
Введите два слова, показанных на изображении: *



Последние новости





Политика

Общество

Экономика

Мир

Культура

Имхо

Станислав Овчаренко. Издание "Свет и Тени"
© 2006 - 2012. Правила
Обратная связь