С.О. Диктатура та протести проти диктатури в Росії та Україні. Різниця між ними

Зараз диктатури існують в пострадянських країнах слов'янських країнах - Росії, Україні та Білорусії.

Білорусію поки що залишимо в спокої.

Проте стан Росії та України різко різниться.

 

1. Росія НЕ може досягти демократії та вільного підприємництва, свободи особистості без ризику розпаду імперії. Це розуміє більшість російського населення. Тому буде підтримувати Путіна як останню надію ще довго. Особливо пролетарська частина цього населення. Тому треба чекати не повалення режиму народом - а стихійний саморозпад імперії від неочікуваних чинників. Тим більше, що кров на руках Путіна та його оточення - запорука того, що його оточення букде битися до останнього за підтримки бідного населення.

Російський народ традиційно залишається відданим східному деспоту. Бідність, відсутність прав особистості - умова збереження Російської імперії.

 

2. Україна, навпаки, НЕ Є спадкоємицею ні Івана Грозного, ні навіть Катерини 11, ні більшовизму. Україна - не імперія, напружуватися задля збереження імперії непотрібно. Відсутність нафти-газу примушує українську державу до сприяння малого та середнього бізнесу. Тим більше, що в Україні немає таких антибуржуазних настроїв, як в Росії. Ліві сили взагалі не мають перспектив. Бандитська влада Януковича - взагалі історична нісенітниця, яка є покаранням України за помилки та злочини її демократичної влади та незрілість українського суспільства.

Українці взагалі жахливо соціально та політично незрілі. Не можуть розрізняти міжособові відносини та державні, де багато символічного.

Тому зрада забужок, ющенків, лавриновичей не викликає такої огиди, як мало б бути. Навпаки - їм часто заздрять як людям, які "вміють жити".

Парадоксально - але в ненависті до Януковича багато не так від зради національних інтересів, як від заздрості, що саме їм таке не вдалося....

 

3. Саме тому протести в Україні мають масову підтримку, а в Росії - ні.

Гарні обличчя на московських мітингах - це дрібна частка Москви, де живе більше, ніж 15 млн. населення. Більше на вулиці москви не прийде. Решта москвичів - зовсім інша, пролетарська та чиновницька. Тут розкол між середнім класом та пролетаріатом разючий. Режим спирається на пролетаріат.

В Україні таке саме вається на Півдні та Сході України навіть зараз. Не треба перебільшувати неприязнь до регіоналів з боку жителів Криму та Донбасу. Вони пасивно підтримають Януковича як свого. Нічого не змінилося.

 

4. Тому опорою протестів залишаються Захід та Центр України. Київ.

Але дуже необхідна підтримка лідера опозиції Юлії Тимошенко. Не-підтримка її НЕ Є її виною. Українці самі винуваті, що немає у них ні "ашингтона з праведним законом", ні "Гавела", ні "Тетчер". Вони б дали заплювати їх ще здалеку...

Нація достойних лідерів повинна ще заслужити. Бо хронічно не впізнає їх в обличчя. ЮВТ українці ще точно не заслужили. Тому у мене НЕМАЄ співчуття до тих, хто зазнав несправедливості через неочікувані репресії та тортури. Голодомор теж - результат історичної необачності та громадянської безвідповідальності українців. Голодомор українці ЗАСЛУЖИЛИ!