Забудьте про Майдан! Попереду щось зовсім інше

Станіслав Овчаренко.

1.  Ми неодноразово писали, що Майдан – це таке явище, яке трапляється раз на століття. Та ще такий мирний та доброзичливий.

Кожна історична подія, яка повторюється, має ЗОВСІМ ІНШИЙ вигляд, ніж спочатку.

 

Приклад:

У 1905 році характерними були робітничі барикади, козаки та солдати стріляли у народ. У лютому 1917 року, якщо хтось пам’ятає історію, в Петрограді барикад робітників НЕ БУЛО. Проте відмовилися стріляти у народ не тільки солдати, але й козаки!

Імператор Микола 11 та його Двір залишилися без збройної охорони.  

На це чомусь не звертають увагу.

 

Революція починається саме з моменту, коли силовики відмовляються захищати монарха чи диктатора. Але для цього силовики повинні відчути, що безпечніше розійтися по домівках, ніж стріляти у народ.

 

2. Україна дуже стрімко йде до ситуації, коли створюється виключно чорно-біла картина життя країни: Зло цілком зосереджено у ОДНІЙ точці – в диктаторі та його оточенні.

На іншому боці – решта суспільства, яка потерпає від сваволі диктатора та купки олігархів розміром в одну сім’ю Януковичів.

 

Різко спрощується завдання люстрації – майже усі можновладці – з одного географічного регіону. Не помилишся. Є також і зовнішні ознаки – бандитський вигляд, нахабство поведінки (биковство), фєня, не схожа навіть на нормальну російську мову.

 

Йде стрімкий процес морально-психологічної ізоляції служителів режиму всередині українського суспільства. Тому починати треба не з самого диктатора - а з його служителів.

Проте Майдану НЕ БУДЕ. Для цього втрачена беззастережна віра в керівників руху протесту.

 

3. Але є дещо інше, чого не було в 2004 році: це – НЕНАВИСТЬ суспільства до існуючої нелегітимної влади Януковича. Якщо почитати Інтернет-ресурси – ми чітко спостерігаємо поділ читачів та дописувачів на ДВІ категорії – ЗА та ПРОТИ диктатури. Намагання бути між таборами трактується як прихована підтримка однієї з сторін.

 

Третьої сторони НЕМАЄ!

 

З цього треба робити практичні висновки, які не можуть зробити так звані «соціологи», які плутають соціологію з простим маніпулюванням статистичними даними. Мирні та «карнавальні» «майдани» та «майданчики» збирають вже мало людей.

Це свідчить НЕ про пасивність людей, а про вичерпаність таких форм боротьби як мирні пікети, мітинги чи навіть голодування. Відчувається, що навіть смертельне голодування не вплине НІЯК на кримінальну владу, яка йшла до успіху по трупах.

На владу, діячі якої не стали трупами у свій час лише випадково.

 

4. Такі мирні протести та акції прийнятні лише в демократичних суспільствах, де є незалежний суд та вільні прозорі вибори.

Україною керують за правилами кримінального світу – і усі дії такої «державної» влади підпорядковані правилам кримінальної «малини».  Тому самогубство – чи самоспаленням чи смертельним голодуванням – БЕЗГЛУЗДЕ.

 

Я давно собі сказав – «якщо не захочу жити – прихоплю з собою того, хто зіпсував мені життя». Це – на крайній випадок, мова йде про принцип поведінки, а не про намір…

 

5. У русі опору мало засобів для спротиву владі. Ми не можемо використовувати робітничий рух за відсутністю самого робітничого руху. Який у свій час знищили більшовики з 1918 року.

На Заході робітничий рух існує, у нас – ні.

Страйк як метод боротьби – виключається. Якщо ти розориш власне виробництво – туди тобі і дорога – ще допоможуть шляхом рейдерства.

 

Залишаються ті ж самі відкриті виступи на вулицях міст, особливо столиці.

Але повторимо: Майдан як історичне явище залишився у минулому.

 

Так що ж? Вибори – неможливі, мітинги – теж. Вони навіть втрачають сенс як форма протесту.

 

6. Для оптимістичного погляду на національне життя в Україні треба згадати, що

-  влада – нелегітимна

- власність олігархів – теж нелегітимна.

Тобто – протизаконна, неправова поведінка влади прямо випливає з нелегітимності та кримінальності самої системи влади.

 

Тобто, вони НЕ можуть грати НІ ЗА ЯКИМИ правилами.

Систему підприємництва, нагадаємо, влада хоче замінити на систему підневільної праці концтаборів.

Модернізація Україна за нинішньої влади можлива ЛИШЕ як концтабір на + маленькі городи обивателів, щоб остаточно не вмерти з голоду.

 

7. Саме тому треба припинити обурюватися та перераховувати наші рани від ударів та укусів диктатури.  Ми повинні принципово не питати дозволу на наші відкриті виступи у нелегітимної влади, захищати нашу власність та свободу адекватно існуючому режиму.

 

Ми повинні не лише захищатися, але й неспровоковано наступати на служителів беззаконня. Якщо немає влади та держави – українське суспільство повинне саме створювати інститути української державної влади і не коритися існуючій.

 

Ресурси?

Ще існуючий приватний сектор повинен знати, що його хочуть не лише пограбувати, але й взагалі знищити як соціальний інститут взагалі. Тому він повинен профінансувати групи опору диктатурі, у тому числі силові. Якщо не годувати власну армію – будуть годувати армію кримінальної диктатури аж до самознищення.

 

8. Ми не говорили, що не потрібні відкриті виступи громадян України. Мітинги – зайві, пікети – також.  

Але СКЛАД учасників цих відкритих виступів повинен бути іншим. Як мінімум – там не повинно бути хворих стариків та дітей.

 

Ще під час виступів під Печерським судом я неодноразово чув команду: «Жінок та дітей – назад, чоловіки – вперед!».  

Так що приклад безкомпромісної боротьби під Печерським судом був.

 

9. Досвід подій навколо Печерського суду ДУЖЕ повчальний: вибори у парламент – будуть сфальшовані, перетворені на фарс, насилля буде брутальним та повсюдним – де вистачить сили у диктатури.

Саме тому головні події відбудуться не під час виборів (це час мобілізації) – а ПІСЛЯ виборів.

 

10. Саме тому мерські вибори в Києві – надзвичайно важливі. Мер в столиці повинен бути разом з протестучими, а не з Януковичем. Кличко не був помічений біля Печерського суду, але залюбки відвідував світську тусовку інаугурації Януковича, день народження Януковича…

Проте він все ж «краще», ніж регіонал Попов…

 

Якщо ми говоримо, що вибори фактично неможливі – єдиний список опозиції – річ дещо запізніла, список кандидатів буде порушений «чесними та незалежними» відступниками – треба мати резервний список кандидатів як по партіям, так і по мажоритарці.

Звісно, після можливої перемоги над Януковичем - потрібно знову переобрати і парламент, і президента.  

 

11. У боротьбі з диктатурою залишаться лише ті, хто витримає тиск диктатури. Тому треба передбачити, що крім Гриценка, Кличка, Королевської будуть і інші «незалежні, свіжі, чесні» відступники.

Саме тому об’єднуватися доводиться виключно навколо саме «Батьківщини» Юлії Тимошенко.

 

Адже визволити її можливо лише ПІСЛЯ повалення диктатури Януковича. Якщо Юлія Володимирівна залишиться живою. Їй загрожує смертельна небезпека. Кримінальний світ не схильний до сантиментів. Луценко також під загрозою прямої фізичної розправи.

Не тільки влада, але й народ повинен знати: ніхто краще не впорається з диктаторами, як наші політв’язні.  

 

Ми не повинні обіцяти безпеку та комфорт діячам нинішньої влади.

Бо тим самим деморалізуємо кращу частину народу, яка ладна перемогти Зло.

Милість до катів комуністичного режиму призвела до деморалізації пострадянських народів.

Юлія Володимирівна помиляється: мирного шляху до повалення диктатури немає.

Уроки історії не повинні минати даремно.