Чи слабка Україна?
Скільки українців у Верховній Раді?
Відповідь коротка: 450 народних депутатів.
Все.
Це відповідь Тягнибоку та його недалеким та недалекоглядним друзям.
1. Саме з цього відправного пункту можна розглядати намагання тягнибоковців розколоти Українську спільноту – яка САМЕ ЗАРАЗ зливаеться в єдину українську націю.
Чи знає Олег, хто за радянські часи вважався «підкуркульником»? Це під час колективізації так називали бідних селян, що не хотіли йти в колгосп. Цебто такі ознаки «куркуля» як багатство та використання найманої праці відсутні – проте цей нещасний «підкуркульник» зазнавав репресій від влади як «жорстокий визискувач трудящих мас».
Я неодноразово питав прибічників Тягнибока: за якими ознаками громадян України будуть розрізняти на етнічних українців та не українців? Мені відповідали: «За метрикою». Отже
– якщо «правильна» метрика – такий громадянин має право на частку національного багатства плюс ще дещо за рахунок не-українців;
- якщо «неправильна» - то на долі «гостей народу України» - жорства квота майна та влади.
Звісно, що будь-хто при нагоді може «збацати» добру «правильну метрику» чи паспорт – як на час добре розвинутих товарно-грошових відносин…
2. Отже про слабкість України як нації та держави:
Беззаперечно – що слабкість держави – є наслідком слабкості державоутворюючої нації. Тому одного, другого та іншого разу ми виявляємо, що головні щаблі української ієрархії займають не-українці за походженням. Це – беззаперечний факт і він мені теж не подобається.
Але чи брали Олег Тягнибок та інші «патріоти» на себе труд проаналізувати – ЧОМУ так виходить? Які життєві обставини приводять у владу та на вищі щаблі економічної могутності саме представників інших національностей?
Адже такий «броунівський рух» боротьби за місце під сонцем приводить знову і знову представників «клятих москалів та жидів»…
Вочевидь – це наслідок непомітного процесу, інстинктивного ніяк не запланованого – який не можна назвати не тільки економічним, але навіть політичним. Цей процес самоствердження національності відбувається на ПОБУТОВОМУ рівні!
Отже – саме чинники культурної традиції, особливості виховання в сім,ї або й навіть в національній громаді є вирішальними. Політичні інструменти для «подолання несправедливості» неефективні та й надто грубі.
4. Мої спостереження підказують, що сильна українська нація мусить не так відштовхувати, як залучати представників інших націй до розвитку українського громадянського суспільства та держави.
Не автаркія мікрокосму, а поширення українства як типу особливої культури.
Але для цього треба запозичити кращий досвід інших народів та держав. Я не раз доводив, що наш власний історичний досвід – різко негативний, 
невдалий – нема чого «консервувати». Адже це був шлях від поразки до поразки – лише довготерплячість українського народу його зберегла.
Сумно.
Запозичити досвід інших народів – не соромно, соромно бути слабкими.
Але для цього треба переглянути самі засади нашої освіти та нашого виховання саме вдома та в школі.
Захід своєму статусові та розвитку завдячує навіть не християнству, а античній культурній спадщині – через що він має надто довгу історію інтелектуального культурного розвитку. Навіть християнство (католицизм та візантійське православ’я є синтез єресі іудаїзму в сполуці з античною спадщиною. Вчені, які займаються цим питанням – це добре знають.
Але не вони кричать з трибун на вулиці, в пресі та парламенті…
5.Якщо дуже коротко – то культури поділяються на ті що високо поважають інтелектуальний та загальнокультурний розвиток в дітях – і на ті, що зводять виховання лише до задоволені елементарних потреб у їжі та одязі – інше їх не обходить. Як колишній учитель середньої школи можу засвідчити: якщо батьки дуже уважно ставилися до культурного та загального розвитку дітей – вони виходять у життя як високоякісні особистості.
І чим би вони не займалися – але загальний високий рівень виховання у сім,ї ЗАВЖДИ проявить себе. Друге: Сім,я, особливо уважна та розумна – ЗАВЖДИ сильніша за недолугу школу чи так звану «вулицю». Сім,я Нікітіних довела, що чим раніше займаються загальним розвитком дітей – тим кращі результати.
Втрати виховання за віком часто вже НЕЗВОРОТНІ.
Отже склад парламенту або економічної еліти залежить переважно від невидимого оку сімейного виховання.
Є ще наслідки спадковості – але це тема окремої бесіди – тут не торкатимемося.
Отже головна площина – не політична, навіть не бізнесова – а культурна.
6. Тому треба тягнибоковцям не злоститися на «клятих жидів» - а знати той простий факт, що представники цієї нації
А) приділяють вихованню та освіті таке ж значення як і фізичному вихованню або вмінню вести бізнес. Слабка особистість втратить найуспішіший бізнес)
Б) вони багато приділяють уваги до так званої общинної солідарності – будь-яка держава стикається не так з окремими особами, а саме з їх общиною (про це непогано написав Солженіцин).
В) приклад євреїв – не поодинокий. У Південній Азії таку роль «євреїв» відіграють… китайці, які більш розвинутіші, ніж мусульманське оточення. В Індії таку роль євреїв відіграють сікхи, в дореволюційній Росії – так звані старообрядці – які, незважаючи на подвійний податок – були багатші, ніж оточуюче населення.
А теж росіяни…
На Мадагаскарі місцеве населення підпорядковувалося владі та впливу… індійців… Хоч їх і меншість.
Отже підсумуємо: українська нація, щоб бути успішною – повинна стати СИНТЕЗОМ міжнаціональних взаємин. Це важко, непросто – але іншого виходу для єдиної консолідованої української держави не існує. Росія як спадкоємиця золотоординського типу держави нам не приклад – вона примушена утримувати та тримати імперію насиллям – але все очевидніше – що у цієї імперії НЕ ВИСТАЧАЄ РЕСУРСІВ.
Ні економічних, ні військових, ні культурних.
7. Саме тому Росія як державний механізм разом з російським населенням переживають постійний психологічний стрес. І історично обумовлені невдачі вони налаштовані приписувати зовнішньому та внутрішнім ворогам.
Придивіться уважно до їх серіалів: вони просякнуті НЕНАВИСТЮ не тільки до нас – але й один до одного: суцільне роздратування та підозри.
8. Лиш наша власна українська ментальна слабкість не дозволяє нам консолідуватися проти вічного ворога – імперської Росії.
Одна з головних вад нашої ментальності – нездатність абстрагуватися від власних уподобань та несприйняття когось «іншого».
У нас часто говорять про «відсутність національного лідера». На сьогодні він НЕМОЖЛИВИЙ. Обама у нас неможливий – тягнибоки б з, їли його «на дальніх підступах». У нас за століття навчилися пригашати талант окремої особистості – але хочуть від неї фахової роботи…
Як свавільна жінка, наше населення часто хоче взаємно непоєднуваних якостей особистості… Досить почитати шлюбні об,яви - щось схоже…
9. Саме тому, що вік високої освіти та культури у нашого народу надто невеликий – у нас не було античної культурної спадщини – та і християнської філософської спадщини не засвоїли як слід… Сковорода як релігійний філософ з,явився історично пізно – коли Європа вже повним ходом секуляризувалася – тобто позбавлялася диктату церкви та догматів віри на світське життя.
10. Отже
– не тільки заробляння грошей та бізнес, але й розвиток, тренування розуму особистості
- не тільки і не стільки ворожнеча конкурентів – але й здатність до договірних спільних дій
- тверді основні культурні засади – на базі світового досвіду
- не автаркія, а інтегрування у світ.
Отже тягнибоковці НЕ вірять у здатність української нації безушкодно всмоктати світовий досвід.
Так хто патріоти України?
А щодо етнічних росіян – у наступних статтях…
Ноябрь 9th, 2008 at 8:59 pm
Вроде бы и правильные (в основном) статьи пишет пан Станислав, но его неистребимая неприязнь к коренным украинцам и постоянные нападки на Тягнибока перечеркивают весь позитив. Кроме того, его презрение к христианству, в частности, и духовности, вообще, оставляют тяжелый осадок. Мы, вроде, проходили уже период воинствующего атеизма и знаем какой кровавый след атеисты-коммунисты оставили в нашей истории. Именно высоконравственные принципы христианства сделали Европу и Америку высокоразвитыми культурами. Безбожные государства СССР (Россия), Китай, Куба, Сев. Корея находятся на обочине цивилизованного человечества.
Ноябрь 10th, 2008 at 10:08 am
2 Victor
Звідки такі звінувачення???
Ноябрь 10th, 2008 at 10:52 am
Victor,
чего-то с вами не то… Боюсь, у вас перевернутые представления об окружающем мире, и вы читаете вовсе не то, что написано, либо не читаете вовсе.
1) где конкретно вы нашли “неистребимую неприязнь к коренным украинцам” ? Если в критике последователей Тягныбока — то я вас огорчу: я, коренной украинец, тоже считаю их действия вредными — ибо хорошо знаю, куда заводят такие вот “благие намерения”
2) где конкретно вы нашли “презрение к христианству, в частности, и духовности”? Кстати, сама формулировка говорит об изрядной путанице в вашей голове. Потому как христианство и духовность не только не идентичны, то находятся, так сказать, в разных плоскостях (другое дело, что эти плоскости могут пересекаться…). Далее, даже отрицание христианства не означает атеизм. Кстати, “традиционные” атеисты зачастую являются опорой наиболее консервативных (заметим — не изначальных, а позднее привнесенных) христианских догматов и христианского же морализаторства. Примеров — множество.
Вообще, “Бога треба в серці мати” — ибо человек не раб Божий, а создание по образу и подобию Божьему, со-творец, а это уже предполагает определенную ответственность как за слова, так и за действия.
Ноябрь 10th, 2008 at 12:17 pm
Правий С. Овчаренко на всі 100. Вже набрид постійний пошук винних - москалів, жидів . . . Перекладання відповідальності - це доля слабких. А українцям - час ставати сильними.
А Victor (Ноябрь 9th, 2008 at 8:59 pm ) надто вже наївно підходить до християнства.
“Именно высоконравственные принципы христианства сделали Европу и Америку высокоразвитыми культурами. ”
Не все в ньому так гладко, як ви собі уявляєте.
Та й з Китаєм, який ви ставите “на обочину цивилизованного человечества” - якось “нехорошо” вийшло :-)
Ноябрь 10th, 2008 at 4:43 pm
Мені здається, що Тягнибок скоро “переросте” багатьох, хто пише на цьому сайті.
А його все одно будуть звинувачувати у тому, що він не казав.
І Тягнибок тут ні до чого. Він просто “символ паганих українців” і, взагалі, всіх українців, які повинні постійно у чомусь каятись, постійно перед всіма вибачатись. Навіть якщо немає за що.
Бо, якщо українці - нормальні, як і всі інші народи, то у когось можуть виникнути комплекси неповноцінності, роздратованість і таке інше.
Тому українці повинні постійно вибачатись перед усім світом:
- Вибачте нас за те, що ми існуємо!
- Триччі вибачте нас за те, що існує Українська держава! Чесне слово, ми її не хотіли!
А справа у тім, що ми чомусь не помічаєм “демократизм” тих же евреїв. І не стільки “наших”, скільки ізраільських, американських…
І дурнів серед них не меньш ніж у нас.
А от хамства набагато більше ніж у нас в Україні.
І чомусь на антисемитизм у Франції, Польші вони уваги не звертають.
Це і зрозуміло. Французи та поляки себе ображати не дадуть. Пинають тільки слабих.
Насамперед, слабих духом та переконаннями.
А головне, звинувачують у тому, чого нема.
З іншого боку, а чому евреям можна бути націоналістами, “общинниками”, соціалістами, навіть комуністами. Та і взагалі, будь ким. І критика цього ЗАБОРОНЕНА. Бо це, бачте, антісемитизм.
Бо в евреїв був Голокост.
І всі евреї тепер святі та безгрішні, як немовлята.
А чому тоді українці не святі? У нас же був Голодомор?
Чи може тому, що українці не боговибрані?
Але тоді евреям треба визначитись: вони боговибрані чи боговигнані?
Панове! Бути політкоректним, це не значить бути мазохистом!
А головне, повага між народами повинна бути взаємною!
Хамів завжди треба ставити на місце. Інакше хамство стане звичайною поведінкою.
А тоді вже будь яка, навіть обережна реакція на хамство - буде вважатися “фашизмом”.
Ноябрь 10th, 2008 at 8:50 pm
Думаю в тему - сходіть ще сюди:
http://kavkazcenter.com/ukr/content/2008/11/03/7243.shtml
Ноябрь 10th, 2008 at 10:55 pm
По-перше – до кожної тези, висловленої автором в цій статті, особисто я маю досить суттєві зауваження, які зводяться до безпосередньої критики поглядів автора, як представника, так би мовити, «опортуністичної» течії в ідеології сучасного українського націоналізму.
По –друге - я вже неодноразово наголошував на безперспективності започаткування на цих шпальтах широкої дискусії з національного питання. Величезний академічний пласт наукових досліджень українського національно-визвольного руху зараз відкритий для широкого загалу, лише ознайомлення з цими здобутками, що називається, в першому наближенні, потребує системного підходу і значних витрат часу, сил і енергії і займатись вивченням цієї галузі, варто в тиші кабінету, або читальної зали один-на-один з науковим джерелом. Національне питання – це не та тема, навколо якої можна безтурботно побазікати на дозвіллі, або обмінятися лайкою з віртуальним опонентом, а тим паче питання українського націоналізму.
По – третє – якщо автор сподівається, за рахунок вульгаризації теми з національного питання, збільшити аудиторію своєї сторінки, то можливо він досягне певного результату, але лише за рахунок зниження якісного рівня своєї аудиторії. На моє глибоке переконання, подібний авторський (якщо автор є талановитим, а значить - відповідальним і авторитетним) ресурс в інтернетмережі, перш за все, має за мету окреслювати певні категорії, які наразі існують в суспільній думці, формулювати спільні тези, ставити першочергові завдання і конкретні цілі на найближчу перспективу та згуртовувати громадян, які за загальним культурно-освітнім та інтелектуальним рівнем значно переважають рівень, так званого, електорату і, тому здатних тверезо приймати рішення, діяти свідомо, цілковито усвідомлюючи свою відповідальність. А гасла та заклики треба залишити електорату, бо гасла та заклики придатні лише для того, щоб змобілізувати та спровокувати натовп.
На останок не сила втриматись від гасла (адже ніхто не досконалий): «краще бути українізованим, ніж колонізованим!».
Ноябрь 11th, 2008 at 1:45 am
Жизнелюбивый автор у этого сайта
Ноябрь 11th, 2008 at 10:11 am
На мій погляд, мова йде не про міжнаціональні стосунки.
Мова про коорпоративні спілки: національні, класові, фахові і т. д.
Як до цього відноситись? Це погано чи ні?
Українцям треба брати приклад з евреїв?
Чи те, що дозволено евреям, не дозволено ніякому іншому народу?
Horrible dictu?
Нам страшно говорити про це?
Якби тіж евреї були бездержавним народом, як цигани, то тоді це було б некоректним.
А чи має право МОСАД боротись з терористами терористичними методами?
Більш того, на теріторії цивілізованих держав (Канада, Німетчина)? Використовуючи дипломатичну недоторканість.
Чи повинно тоді СБУ, чи зовнішна розвідка, вбивати чекистів сусідньої держави?
Як фінансова криза показала, що більшисть економістів це пустобрехи та балаболи, так і впала облуда “світового гуманізма”. Рятуйся хто може!
Не дивно, що Іран вперто йде до ядерного статусу. Їм головне встигнути. Час не чекає.
І тоді з ними будуть говорити ввічливіше, як з Індією та Пакистаном.
А справді миролюбним країнам треба пам’ятати старе, але вічне - PARA BELLUM.
Ноябрь 12th, 2008 at 1:59 am
Пане Ковальов! Знову солідарен із вами. Я ж вас, було,запитував, що то є “семитизм” напротивагу “антисемитизму”, а ви мені відомі речі, що араби також семіти. Ну, що з того? То просто підміна понять. Бо “антисемитизму” просто не існує в природі. Це я до того, що ЇМ можна, а нам зась. Ярлик такий, щоб “заткнути” любого опонента.
Про Іран ви вірно - Можна тим, хто відчуває себе СИЛЬНИМ. “Толерастія” та “підстав праву щоку” - пуста брехня. Я давав лінк на ісламський погляд - там чітко -якщо ворог на твій поріг - захищайся всіма можливими засобами. Теж саме каже Крішна Арджуні у знаменитій “Бхагават Гіті” - чіткий саме арійський погляд - бо вони самі себе так і називали “арії” (А тепер, чомусь, це слово звели до якогось ледь не кримінального негативу. ХТО?) “Краще потяту бути, ніж полонену бути, ” - каже й наше “Слово…”
Зараз ми і є ті самі “полонені” - невже пан Овчаренко вважає депутата, наприклад, Ганну Герман українкою?
Національні інтереси безумовно, можна захищати і через саме корпоративні зв”язки всередені нації. Чи не ту саму функцію виконували “братства” у 15-16сторіччях?
Досить робити фетиш із “держави” - більше гнучке, більш позитивне суспільство - мережа горизонтально пов”язаних ланок, громад, людей, об”єднаних вірою у спільні світлі ідеали.
Держави практично нічого за 2000-3000 років існування не додали до того базового, що було віднайдено людством до них: від приручення тварин і землеробства до винаходу колеса та заліза. Все інше - то надбудова. Держава, особливо у нашому вигляді, просто купка людей, яка тим чи іншим способом привласнила собі право перерозподілу суспільного богатства. І все.Цитата(1980-ті) з В. Щербицького:”Ви повинні гарно працювати, щоб МИ могли СПРАВЕДЛИВО розподіляти!” Що змінилося з тих часів? Хіба що зміст “СПРАВЕДЛИВО” трошки вже інший. У нас “держава зверху”= ворожа народу, якби той нарід не називався. А не самоорганізація із-низу, яка просто делегує наверх обумовлені повноваження. І нам таке непотрібне!
Ноябрь 12th, 2008 at 8:45 am
Для интересующихся данной темой попробуйте в гугле.
Ноябрь 12th, 2008 at 10:00 am
Але ж пане VY, українці органічно є европейським, якщо хочете, демократичним народом.
А росіяни - деспотами та рабами. І не тому, що “генетично погані”, а тому-що інакше імперія розпадеться. “Демократична” імперія - це марево.
Тому для України повернення до “себе” і є шлях до Европи, принаймні, до европейської цивілізації.
І саме тому п’ята колона так воює з українською культурою та особливо з мовою.
Правий був Д. Донцов, коли писав, що українці занадто гуманістичні.
Якби ми були такими “звірями”, як нас малюють деякі росіяни, евреї та поляки, то тоді б ми давно мали свою державу.
І всі “державні” народи знають цинічну істину - ворога треба добивати, бо він оклигається і доб’є тебе, не пожалкує.
Ноябрь 12th, 2008 at 10:44 am
пане Ковальов,
“Ой, я вас умоляю….”
Так, в Україні БУЛА дуже сильна демократична традиція, яку було зведено нанівець, починаючи з Переяславської угоди — коли Хмельницький, відійшовши від найдемократичнішої на той час Польші, вліз в “дружні” обійми до московитів… Тому говорити наразі про демократичність українського народу в цілому я б не став, тим більше, зважаючи на останні суспільно-політичні події.
Про п”яту колону — згоден, але то не зовсім і люди начебто… Хоча, якщо казати про демократію — то це насамперед виконання Закону. І якби той закон виконувався, то не було б і тієї колони.
Українці — не гуманістичні. Вони толерантні і терплячі. Аж занадто. І то погано, бо було б менше терплячості — і не було б кому “змальовувати”, тобто менше смороду у довкіллі. І думок про “змальовування” не виникало б. Он у якомусь з 70-х чи 80-х років у Ливані вбили двох американських журналістів. Тоді Штати підігнали лінкор “Айова” і розвалили пів-Лівану. З того часу американців у Ливані дуже поважають. Це я до того, що насправді ще жодне серйозне питання міждержавних відносин не вирішувалося “цивілізованими” методами, щоб там дипломати не казали.
Ноябрь 12th, 2008 at 11:35 am
Демократичність українців “закладена” і в звичаєвому праві і у національних традиціях.
І це, вочевидь, йде з далеких, докозацьких часів.
“Нав’язувати” різним народам демократію, дійсно, мабуть неможливо.
Це дуже довгий процес, який потребує не один десяток років.
Так само “демократизуватись” Україна може тільки повернувшись до себе та відвернувшись від “Золотої Орди”.
Недемократичність сучасної України та українців - прямо пропорційна “русіфікації”, точніше москалізації (всеж-таки Русь наша назва, вкрадена у нас сусідами).
Ноябрь 12th, 2008 at 2:21 pm
Панове пропоную продовження …
http://www.zaxid.net/article/27741/
Ноябрь 12th, 2008 at 7:20 pm
Ostap,
це досить суперечливе продовження.
Насправді київських російськомовних міщан завжди було не так вже й багато, і локалізувалися вони приблизно на Печерську, Хрещатику, та вздовж Брест-Литовського проспекту (нині Перемоги). Ще — в робочій Дарниці. Все, що поза цим — від Доброго Шляху на південному заході і Борщагівки на заході до Березняків-Русанівки на сході, і від Подолу на півночі до Корчуватого на півдні — було україномовним приблизно до 50-х років.
Тобто, те, що зараз в Києві російськомовне, здебільшого з”явилося в Києві на протязі останніх 50 років. Це — “плоть од плоті” регіонів.
Таким чином, не кияни керують Україною. Раніше це робили вихідці з дніпропетровщини, по тому — з Донецька, зараз — бидлота з Хоружівки і Закарпаття. Чого б це вони зробили Київ “малою Москвою”? Дуже просто — банальний комплекс меншовартості, “з грязі в князі”, а крім Москви вони й не знали нічого. Робили те, що знали. Амінь.
Авторові статті за посиланням треба частіше дивитись в дзеркало.
Але є й інша сторона питання. Саме таким чином русифікували Крим. Вгадайте з одного разу — якої якості люди відправлялися до Криму за рознарядками по колгоспах? Як вгадаєте — зпроектуйте цю ж ситуацію на Київ. І знову Амінь.
Ноябрь 12th, 2008 at 8:13 pm
О-о-о! Ну вот это да! Товарищи, вы только посмотрите, что пишут тут. Я в ауте. Вот почему остальные не могут так круто, а? Вы куда подевались, смельчаки? Автор, разделяю ваше мнение целиком и полностью. Всегда уважал таких людей. А то кругом оглядишься ? каждый в соей норе. А так, чтобы заявить и не побояться, что глас народа острым копьем вонзит в твой вирутальный профиль свой нелестный комментарий ? это круто. Где обитает столь бесстрашный пользователь интернета? Реально буду рад знакомству.
Ноябрь 12th, 2008 at 9:50 pm
“Товарищи, вы только посмотрите,.. Вот почему остальные не могут так круто, а? А так, чтобы заявить и не побояться,.. …это круто.”
Що називається, навіяло:
— Вот все у нас, как на параде, — заговорил он, — салфетку — туда, галстух — сюда, да «извините», да «пожалуйста», «мерси», а так, чтобы по-настоящему, это — нет! Мучаете сами себя, как при царском режиме.
— А как это «по-настоящему», позвольте осведомиться?
Шариков на это ничего не ответил Филиппу Филипповичу, а поднял рюмку и произнес:
— Ну, желаю, чтобы все…
— И вам также!
(М. Булгаков. Собачье сердце.)
Ноябрь 13th, 2008 at 9:43 am
+1 :)
Ноябрь 14th, 2008 at 4:18 am
Занятно пишете, жизненно. Все-таки, для того, чтобы делать по-настоящему интересный блог, нужно не только сообщать о чем-то, но и делать это в интересной форме:)
Ноябрь 14th, 2008 at 10:25 am
А как вы смотрите, чтобы завести на блоге раздел «самые горячие обсуждения» ну или что-то подобное
Ноябрь 15th, 2008 at 11:04 am
Сильна вместе с Россией!
Ноябрь 15th, 2008 at 2:34 pm
Я извиняюсь, что немного не в тему, а что такое RSS? и ка на него подписаться?
Ноябрь 16th, 2008 at 1:31 pm
Хороший пост! Читать мне было интересно. Теперь буду еще чаще заглядывать к вам на блог.
Ноябрь 19th, 2008 at 5:48 am
Я полностью согласен с автором. так оно и есть…
Ноябрь 19th, 2008 at 11:51 am
Смешно до чёртиков. Или, боюсь, уж и не смешно, а жутко.
Ноябрь 26th, 2008 at 3:47 am
Кошмар. Только что смотрел новости просто волоы поднимаются, как же жить будем если цена на нефть так упала. В бюджет заложили одни цифры и доходы, теперь видим другие. Интересно на сколько хватит нам нашего “стабилизационного фонда” с таким подходом. Сорри, что я так близенько к теме. Но это тоже важно, как мне кажется.
Ноябрь 30th, 2008 at 8:19 pm
Помнится, кто-то выкладывал фотки…
Декабрь 8th, 2008 at 2:00 am
Пост понравился, пишите еще. Я с удовольствием прочту.
Декабрь 8th, 2008 at 11:31 am
hKfbvW tcehzodgpopy, [url=http://ghxcssapmcnd.com/]ghxcssapmcnd[/url], [link=http://mqosjglqtgmp.com/]mqosjglqtgmp[/link], http://nyoldyquttes.com/
Декабрь 8th, 2008 at 3:48 pm
Подскаите, где купить новый iPhone? Никак не могу найти в Москве…
Декабрь 10th, 2008 at 10:28 am
Жаль, что я так поздно прочитал вашу статью. Если бы чуть раньше попал на Ваш блог, все могло бы быть в жизне по-дугому.
Декабрь 10th, 2008 at 11:18 am
Я опять в числе последних, кто читал Вашу статью. Тем не менее, кто еще сомневается - однозначно не пожалейте времени и прочтите. Рекомендую!