Украина. Парад политических самоубийц
1. Политическое самоубийство в истории – штука не новая. Есть некие вещи, которые политик или деловой человек не должен делать даже во сне, не то, что наяву.
Как и маленьким детям – взрослым тоже полезно знать – что надо делать обязательно при любых условиях – и чего делать нельзя при любой погоде. Особенно там, где зыбки внешне заданные правила игры – в любви, бизнесе и войне.
Или политике.
Я за мои два года существования Интернет-издания «Свет и тени» не раз сопоставлял события сто лет назад – и сегодня. В пору Российской Революции 1905 -1917 годов – и сегодня. И тогда и сейчас примеров политического или военного самоуничтожения очень много.
Так что для историка культуры самоубийственная политика НУНС и президента Виктора Ющенко не нова, хотя и довольно печальна. Та же старая история, когда путают то, что есть – с тем, что КАЖЕТСЯ.
Теперь о событиях сегодняшнего дня. Кажется, киногерой группенфюрер Мюллер сказал, что действия дилетанта отследить и раскрыть труднее.
Так как не просматривается логика.
Я также пытался за эти десять дней узреть логику в действиях НУНС и президента Ющенко.
И не смог.
Поэтому приходилось рассматривать события «поштучно». А пока можно поздравить Вадима Карасёва: его стремление потрафить Юлии Владимировне и её политической силе было блестяще реализовано. Президенту внушили, что он может идти на второй президентский срок. Кроме Вадима Карасёва – такую же гениальную мысль высказала и Раиса Богатырёва – дескать у президента «колоссальный внутренний(?) ресурс».
2. На политической арене мы имели и имеем ДВА фактора:
а) российско-грузинскую войну и вероятность войны в Украине
б) абсурд самоуничтожения коалиции БЮТ – НУНС.
Российско-грузинская война была неизбежна. Не просто война с Грузией, но с постсоветской территорией за её присоединение.
Я писал, что России не надо ждать снижения цен на нефть и газ, чтобы почувствовать опасность распада единой империи. Высокие цены на углеводороды лишь замедляют, но не отменяют этот процесс самораспада.
Поэтому и в случае роста цен и их снижения – задача восстановления территории СССР (без Прибалтики) остаётся. Грузия, конечно, тоже хоть что-то. Но имперской России важно победить именно Украину и именно сейчас – так как время работает против России – сокращается разница в доходах жителей России и Украины.
Слабеет со временем и связь этнических русских с Россией – несмотря на громкие заявления и акции пророссийских сил. В этом даже не столько заслуга украинских патриотических сил – сколько результат самопроизвольной эволюции самого населения Украины. Русские в Украине так и не сотворили региональную Русскую народную партию, подобно Шведской народной партии в Финляндии.
В связи с этим я перечитал речи Петра Столыпина в Государственной Думе до убийства в 1911 году. Там он иронично обращал внимание на то, что в отличие от других национальностей – поляки объединялись не по идеологическим параметрам, а по национальным. Далее он обращал внимание на то, что поляки – даже если их в населении будет 5% - от этих 5% рано или поздно будет большинство в местных органах самоуправления.
Второй пример: Карл Густав Маннергейм в своих мемуарах упоминает тот факт, что финны мало, что знали о жизни Российской империи, в состав которой они входили. Настолько они были отчуждены от жизни в империи, в которой жили. Забавно, но внутри России до революции финны имели своё особое гражданство, которого не имели русские, проживавшие в Финляндии. То есть финны имели не только обязанности и права российских подданных, но ещё и права финских граждан, которых не имели русские.
Хороша империя…
Русские в Украине не имеют ни особых прав, ни претензий на такую автономию, которую имели финны и на которую претендовали поляки.
Поэтому любая попытка нападения России на Украину создаст большую путаницу в умах и душах и в России и в Украине. И такая межнациональная война будет похожа на гражданскую. Много русских из России будут сочувствовать Украине, а многие русифицированные украинцы проявят себя патриотами России. Но территория Украины более компактна с более однородным населением, чем российская.
3. В настоящее время в России проявились два отрицательных фактора:
- падение цен на энергоносители;
- разгорающаяся война на Северном Кавказе. (Ингушетия, Кабардино-
Балкария, Карачаево-Черкесия, Дагестан).
Возможно – и та же Чечня.
Имея в тылу Северный Кавказ – Россия ослабляет своё давление на Грузию и вынуждена «мириться» с Украиной.
4. Никто не заметил, КАК ослабла агрессивная риторика кремлёвских политиков и журналистов против Украины? Уже писал о том, что необычная любезность Путина с ЮВТ чревата была агрессивностью в другом месте.
В данном случае – в Грузии.
Но Рубикон был перейден – и России надо наращивать темп экспансии – или вообще не браться за присоединение потерянных территорий. Всё равно эффект от неожиданного нападения проходит – другие страны ближнего и дальнего зарубежья уже насторожились и изготовились защищаться. Теперь – только вперёд, так как дружеским улыбкам, похожим на оскал в мире мало кто поверит.
А как же Украина?
Меня очень смутило молчание Юлии Владимировны в самый острый момент кавказского противостояния. Автор статьи «Сдержать России» мог бы быть и поактивней. Но мне пришёл на ум эпизод другой истории и в другом месте:
5. Это – Шестидневная война Израиля 1967 года с арабскими странами. Если кто помнит – против Израиля воевали Египет, Ливан, Сирия и 
Иордания. Громко выражал тогда солидарность с арабами Ирак.
Но вот что интересно:
- громче всех против Израиля грохотали в СМИ правители Ирака и Сирии. Менее всего шумели – в Иордании короля Хасана 11. Когда дело дошло до боевых действий – оказалось, что лучшими солдатами были именно иорданцы, ранее обученные английскими инструкторами, в частности Лоуренсом. Сирийцы – гораздо слабее. Что касается иракцев – то израильтяне иронически говорили: «Может, он действительно отличные солдаты, но мы их не видели…».
И такое бывало.
5. Несмотря на то, что ЮВТ очень сдержанно отнеслась к политике России на Кавказе – премьер-министр Грузии отметил, что первым оказало помощь Грузии именно украинское правительство. А воинственность президента и министра обороны проявилась во время парада в Киеве со старой военной техникой.
Уже сам выход из правящей правительственной коалиции народных депутатов от НУНС был и ослабляющим Украину и самоубийственным для самого НУНС,а.
На что рассчитывали нунсовцы во главе с президентом? Имея низкий рейтинг в районе 5-6%% - они собирались выиграть парламентские выборы? Или президентские? КАКОЙ результат они собирались достичь? И вообще – мелочная травля правительства и премьера Секретариатом Президента должна была поднять их рейтинг у избирателей?
Вставляя постоянно палки в колёса у всех на виду – балоганцы собирались вызвать сочувствие у населения? Далее – анекдотичность обвинений ЮВТ
- в предательстве родины
- в попытке убить Балогу
- посеять подозрение, что ЮВТ причастна к отравлению Ющенко.
Но самоубийственность президентского окружения безгранична: зачем надо было а) создавать мёртворождённый ЕЦ б) ломать через колено Вячеслава Кириленко с его фракцией НУНС? в) постоянно на виду у всех мешать работе правительства?
Причём этим «палкам в колёса» было дано их собственное масс-медийное сопровождение с помощью Интернет-издания «Украинская правда»? Правительству и премьер-министру не надо было что-то доказывать: вся страна видела и слышала, как умную и красивую женщину хотят утопить в болоте компромата.
Ненависть можно объяснить, глупость – гораздо труднее.
Если они хотели создать широкую коалицию с регионалами – почему так и не добились отставки Юлии Тимошенко? Ведь против неё – практически весь внебютовский политикум?
6. Регионалам хватило ума следовать пословице:
- лучше с умным потерять, чем с глупым найти.
Если нунсовцы теряли даже то, что имели – ЮВТ удалось невозможное:
убедить
- Запад в совпадении точек зрения Украины и Запада
- Грузию в солидарности с её целями
- Россию – в умеренности её позиции
- регионалам – что именно с нею можно договориться о соблюдении интересов партнёров, которые временно совпали.
Большинство населения Украины не хотели экспансии России – но и защищать свою страну – тоже. Правительство пообещало народу сохранить не только суверенитет страны, но и мир – тоже.
Вместе с умеренной ценой на газ.
Вот такой язык население Украины понимает хорошо.
7. Я лично не разделяю точки зрения большинства населения Украины на роль и место России в мире. Считал и считаю, что Россия не сможет быть неагрессивной при любом политическом режиме из-за огромного внутрисистемного напряжения империи.
Но я не выборное лицо и не администратор и нет необходимости соблюдать дипломатический этикет или политический такт. Как только возникнет РЕАЛЬНАЯ опасность для Украины – т.е. когда начнут рваться бомбы и снаряды – тогда увидим – кто крикливые сирийцы с иракцами, а кто - немногословные иорданцы 1967 года.
Да, ЮВТ можно предъявить обвинение в плохом финансировании армии.
Но вопрос: КУДА будут потрачены выделенные деньги на армию? На парады? На жалования новоиспеченным генералам?
В военной теме есть и ещё два момента:
а) нежелание переходить на контрактную форму комплектации армии;
б) отсутствие реорганизации осколка красной армии в подлинно национальную украинскую армию.
8. Очень даже может быть, что часть обученных, вооружённых людей в войне с Россией перейдут на другую сторону. Как и кое-кто из военно-промышленного комплекса. Армия уже в мирное время должна быть отмобилизована не только технически и тактически, но и идеологически. В Севастополе украинские моряки должны были выполнять прежде всего военный устав, где чётко записано – ЧТО должен делать часовой при попытке вторжения на охраняемый объект.
Что президент не заслуживает доверия как главнокомандующий и как гарант национальной безопасности – видно по его политике в Крыму. Где он не озаботился сепаратистским настроениями в Севастополе и Крыму.
9. И последнее: попытка голосования за отмену депутатской неприкосновенности.
Отменять депутатскую неприкосновенность НЕЛЬЗЯ!
Парламентская неприкосновенность – фундаментальная ценность демократии. Есть целые категории должностей и функций, которые предполагают повышенную неприкосновенность личности. Это не только депутат парламента, но и президент, премьер-министр. Далее – особо нуждаются в юридической защищённости от произвола силовиков – адвокаты, судьи, журналисты.
Чтобы защитить интересы других лиц – народный депутат сам должен быть защищён от произвола исполнительной власти. Иначе нельзя свободно заниматься законотворчеством. Народные трибуны в Древнем Риме защищали интересы плебса (народа) – но при этом пользовались неприкосновенностью. Кончилась неприкосновенность народных трибунов – кончилась сама Римская республика.
Права человека можно защищать, если в обществе есть инфраструктура такой защиты. История ХХ века показала, что пренебрежение правами человека, защищающего права других людей приводит в истреблению миллионов людей.
Уставы «писаны кровью» не только для сапёров…
Есть большое искушение из-за ненависти к некоторым нардеповским персонажам лишить «их всех гадов» парламентской неприкосновенности. Но без них, гадов с привилегиями безопасности, демократия рушится сама собою – самопроизвольно.
Здоровый инстинкт самосохранения не даёт народным депутатам отдать свои судьбы в руки непредсказуемого президента.
Такой инстинкт «плохих нардепов» - гарантия нашей личной безопасности и нашей украинской демократии.
Сентябрь 20th, 2008 at 2:22 pm
Спасибо, Станислав Овчаренко. Как всегда, просто, доступно, с хорошими историческими параллелями.
Сентябрь 20th, 2008 at 5:43 pm
ага точно …
http://maidan.org.ua/static/news/2007/1221908771.html
Сентябрь 20th, 2008 at 5:52 pm
Пане Станіславе, досить брехати, у вАС хоча б трошки того, чим називають совість, лишилось ?
Так риторичне питання, але ж Ви пишите, а чтось читає.
Далі
- на + = -
+ на - = -
- на - = +
+ на + = +
А пастись на чужих думках, не гарно …
Сентябрь 20th, 2008 at 6:55 pm
На жаль, совісті у автора як не було так не очікується. Замість того вочевидь маніякальна ідея: Росія погана вже тому. що вона - Росія. А Тимошенко гарна вже тому, що вона - Тимошенко.
До речі. Росія вже має з Ізраїлем безвізове спілкування.
Чи може цим похвалитися українська дипломатія на чолі з нездарою Огризком? Прізвище - підтверджує сутність.
З приводу депутатської недоторканості - народ у стародавньому Римі виходив на вулиці, щоб її досягти. Зараз в Україні плебс щиро ненавидить своїх “народних трибунів”. Це - шаховий пат.
І мені дуже цікаво: якщо Тимошенко таки створить коаліцію з ПР, а згодом буде прем”єром при президентові Януковичу - яка буде реакція автора на таке?
Сентябрь 21st, 2008 at 8:37 pm
Здається, “Донецький бандит” перейменувався на Ostap та Mykhaylo
Бо тільки проплачений не помітить таку серйозну аргументацію. Та викине обвинувачення, не навівши жодного підтвердження.
Сентябрь 22nd, 2008 at 10:07 am
Очень интересно.
Однако, прошу заметить: оппоненты автора почему-то в первую очередь обвиняют его в апологетике Тимошенко — хотя автор этим отнюдь не страдает. Хочу также заметить, что в последнее время стал использоваться вот какой “стандартный инструментарий”:
1) попытка критики президента — попытка назвать вещи своими именами — тут же натыкается на крики типа “… а вот Тимошенко такая-сякая лживая воровка” — хотя, заметим, изначально речь не о ней, а о президенте.
2) попытка проанализировать происходящее с точки зрения здравого смысла — что неизбежно приводит к выводам о полной неадекватности президента и его окружения — встречается истерикой с криками ” .. а вы представляете что эта Тимошенко может наделать ?…” — хотя и в данном случае изначально о Тимошенко речь не идет.
Имеем все признаки паранойи у т.н. “сторонников президента”. Я уже говорил: мы можем представить, что МОЖЕТ сделать Тимошенко. Однако то, что УЖЕ СДЕЛАЛИ президент и его окружение достаточно для того, чтобы выбросить из на свалку. Даже, казалось бы, изначально полезные идеи были реализованы так, что лучше бы этого не делалось… Заставь дурака богу молиться…
И опять же: этот пост — НЕ В ЗАЩИТУ Тимошенко. Все ее недостатки очевидны и лежат на поверхности — имеющий глаза да увидит.
Однако, господа, как там у вас с совестью? Чтобы обвинять автора во лжи, надо хотя бы какие-то аргументы привести… А то рискуете ведь нарваться на такие же неаргументированные ярлыки…
Сентябрь 22nd, 2008 at 10:45 am
А вот что действительно плохо — так это активная нелюбовь автора к УП. До такой степени нелюбовь, что ссылки туда здесь просто нельзя разместить — посты игнорируются. А зря. В этой навозной куче иногда такие жемчужинки попадаются… Намедни вот нарыл подборку предвыборных обещаний президента от 2004 г., с отметками о выполнении. Очень познавательно.
Сентябрь 22nd, 2008 at 12:18 pm
Пане Станіславе!
В мене складається враження, що Ви самі не вірите в те, що пишете.
Це тоді, коли пишете про Тимошенко.
“Вадою” демократії є те, що треба переконувати не тільки опонентів, а і своїх прихильників.
При диктатурі прихильників, які у чомусь починають сумніватись, не переконують, а знищують.
Ну скажіть, по секрету, Ваші тексти читає Тимошенко, чи хтось з керівництва БЮТ?
Те, що Ви пишете, я ніколи не чув ні від Кириленка (лідера НУ) ні, навіть, Тягнибока (”ВО Свобода”).
Це я до того, що Ваш “радикалізм” цілком теоретично обґрунтований.
Але коли мова йде про Тимошенко, то Ви починаєте займатись самогіпнозом: “ЮВ у всьому права, бо вона і є справедливість!”.
Те що сталось 2 вересня - це ганебний приклад фарисейства та безмежної підлості.
Такі дії не можна пояснити нічим.
А ще ганебніше, це “жалкій лєпєт оправданья”, який зараз йде від БЮТ.
І якби не існувало Балоги, балаган все одно б придумали.
Привід - не причина.
Я завжди кажу: “народ склеротик - знахідка для політиків”.
Вочевидь, зараз необхідно мати ще і “народ-маразматик”.
Все менш та менш “хитрість” Тимошенко вписується у реальні дії.
І руйнування політичної системи України, все важче пояснити “мудрою тактичною політикою”.
А бездіяльність кабміну у питаннях енергетичної безпеки України - “злочинними діями” секретаріату Президента.
Бо якби не “образити” північного сусіда своїми діями.
Ми ж “хитрі”, ми “приспимо” його.
І може “вовк” тоді стане їсти моркву?
А ще важливіше, що буде далі?
Правий Яценюк, коли каже, що всі “закохались” у свої рейтинги та вважають, що це назавжди.
Пане Станіславе що буде з БЮТ?
Партія диктаторського типу, після остаточної та абсолютної перемоги, чарівним чином перетвориться на взірець демократії?
Земельні та рейдерські скандали все частіше пов’язуються з нардепами з БЮТ.
Може для цього і потрібна депутатська недоторканість?
Тема депутатської недоторканості дуже цікава тема.
Наприклад суддя, може бути притягнутий за статтею 375: “Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”
Народний депутат ПРАКТИЧНО не підсудний.
Бо ворон воронові ока не виклює.
І не потрібно відміняти всю статтю 80 Конституції України.
Достатньо викреслити з неї слова: “…притягнені до кримінальної відповідальності”. І все.
Крім того, як тоді бути з 21 и 24 статтями Конституції України?
Практично безмежна депутатська недоторканість робить неможливу незалежну судову владу.
Депутатам завжди буде “не на часі” займатись судовою реформою, бо є речі важливіші.
Тільки тоді, коли депутати будуть відчувати гостру необхідність справедливої судової влади саме для СЕБЕ, тільки тоді піде судова реформа.
Більш того, саме наявність недоторканості дає суттєві переваги депутатам перед звичайними громадянами, що не може не стати самоціллю.
Навіщо це депутатство тоді взагалі?!
Якщо не красти, як тоді жити? На одну зарплату?
І не порушувати статтю 78 Конституції України: “Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.”
Так може Янукович - патріот? :-)).
Сентябрь 22nd, 2008 at 12:39 pm
Ковалёву: Я в общем-то - не журналист, а историк и по профессии - философ и филолог. сфера интереса - психология истории. Считал и считаю - все беды Украины, что её политическую судьбу решают не профессиональные политики и люди бизнеса, армии и пр. - а поэты и писатели (посмотрите на денежные купюры). Год назад Забужко осудила Тимошенко за закон (с ПРУ) о Кабмине. Тогда Турчинов сказал - “делаем закон для себя”. В ЭТОМ году сейчас - на УП - Сверстюк - осуждает Тимошенко за отказ идти на конфронтацию с Россией. Но КТО будет отвечать за последствия разрушения экономических связей с Россией - Сверстюк? Ющенко? Или Вячеслав Кириленко? “Поэтическое” отношение к суровой прозе государственного управления дорого обходится. А Балога - это не факт, а фантом, мнимость - есть Ющенко с его полномочиями президента - которые употреблялись ТОЛЬКО ПРОТИВ правительства. Что, факты перечислить? А оставление Семенюк на ФГИ, регионалки Богатырёвой на СНБО - это как? Саботаж работы государственных органов, подотчётных президенту - это как? Мало? Отказ в переходе на контрактную основу бывшего остатка советской армии - это как? Причём - назло - призыв объявлен за весь год, а не только на сезон как обычно. За всё надо платить. Как-то так получается, что “поэтическое ” отношение неплохо покрывает мелочное злобное недоброжелательство бездарных “поэтов”. Можно и нужно критиковать Тимошенко - но не в связке с бездарями НСНУ. А недемократичность партий - проблема НЕ лидеров, а народа, не желающего платить членские взносы и делать пожертвования. И только.
Станислав Овчаренко
Сентябрь 22nd, 2008 at 12:55 pm
пане Ковальов,
ваші запитання авторові цікаві, і я дозволю собі висловити свою думку.
На мій погляд, не можна ідеалізувати ні Тимошенко, ні будь-кого з владних кіл взагалі. БЮТ — однозначно помре, бо політична організація не може довго триматися на ЮТ. Це взагалі унікальна конструкція — як ВКП(б) часів Сталіна, який її, власне, і уособлював, збудувавши “під себе”.
Те що сталось 2 вересня — закономірний крок в політичних іграх “керманичів”. Чи можна взагалі назвати зрадою зраду тих, хто вже неодноразово вас зрадив? Це не можна назвати також ні хитрістю, ні далекоглядністю — це просто гра за такими правилами, котрі жодна нормальна людина ніколи не зможе сприйняти, бо вони протирічать нормальному людському світогляду. Це результат такого собі “збоченого метаболізму”, коли організм починає породжувати злоякісні утворення, і, кінець кінцем, вбиває самого себе.
Далі, щодо недоторканності депутатів. Це все дуже абстрактно і теоретично. Теоретично, суддів можна притягти до відповідальності за статтею 375. Добре. Чи притягли хоч одного? Те саме й з депутатами. Вони також теоретично і абстрактно підсудні, незважаючи на “недоторканність”. Просто процедура притягнення їх до відповідальності така, що таке притягнення стає ПРАКТИЧНО неможливим — так само, як в суддів. Зважте на те, що скасування недоторканності — це палиця о двох кінцях, і ще невідомо, який з них вдарить сильніше… Будьте певні, скасування недоторканності призведе насамперед до відкритого рейдерства в верховній раді, зведення політичних рахунків за допомогою голослівних звинувачень, покарання непокірних — а не до справедливості. Тому що судді (див. вище) так само продажні (або й більше, бо значно дешевші), як і депутати.
Маємо злоякісну мутацію всього суспільного організму — і це не лікується парою-трійцею “правильних” законів. “Ху есть баран…” — дивіться останню статтю Коробової на Дурдомі.
Сентябрь 22nd, 2008 at 2:14 pm
2 Шановний пане Ковальов
Дивно чути некоструктивні звінувачення ЮВТ від Вас - дуже конструктивно мислячої людини!
Взагалі, ставлення до ЮВТ в сіспільстві (та й не тільки, а й серед політиків) нагадує мені ставлення до США з боку мало розвинутих країн: це щось богоподібне, що може зробити воду сухою, а вогонь - мокрим, якщо схоче, і тому відповідає за все і завжди..)) Всі бачуть чудовий всепереможний інтелект ЮВТ і приписують її .. чого тільки й не приписують!
Але, якщо дивитися конструктивно:
1) Що ЮВТ діяла проти України?
2) Чому це її партія так уж диктаторська? Алегорія повинна-таки мати межі. А такі люди, як Турчінов, Пинзеник, Немиря, Шкіль.. - це що, статисти без власної позіції? - буратини, п”єро та пуделі??
3) Що, завжди демократична політика повинна бути відкритою? Не буває критичних часів, вимагаючих закритих складних комбінаторних заходів? Так чому це не може бути саме таким випадком? І не треба тут дрібниць. Не всім треба розуміти ці дрібниці. Іноді потрібна наша довіра до головних діячив (див. п.2), за яких ми (народ) голосували.
4) Сітуативно розумні політики об”єдналися навіть з ворогами:
Черчілль з більшовиками в 1941! Хоча саме він безуспішно пропонував в парламенті в 1919-1921 значно посилити слабку допомогу білим арміям проти більшовиків. Інші думали, що більшовики - це така не дуже загрозлива партія.. Отака була метаморфоза!! І хто був правий?
5) За елементарними правилами ріторики, якщо хтось не згоден з доданими автором (паном Станіславом) аргументами на підтримку ЮВТ в цьому разі, нехай почне з відповіді на ці аргументи. На мою думку, все в нього логично. Хтось не згоден? - де контраргументи??
Сентябрь 22nd, 2008 at 2:16 pm
Помилка.
Замість “алегорія” в п.2 прошу читати “метафора”.
Сентябрь 22nd, 2008 at 4:09 pm
Не згоден, що суддю не можна притягнути до кримінальної відповідальності.
Як і з тим, що у нас законів “не вистачає”.
Який закон забороняє відкрити кримінальну справу на суддю?
Що забороняє написати заяву до прокуратури?
Доречі, якщо когось це цікавить - згідно зі статтею 28 п.3 закона “Про метрологію та метрологічну діяльність”, фізичні особи не повинні носити, монтувати, демонтувати лічильники: води, газу, тепла та електроенергії. Це все, а головне оплата, проблеми експлуатуючих організацій.
Я випадково узнав про це тільки у цьому році, а закону вже 10 років.
Зрозуміло, цей закон не популяризується населенню.
Знання законів та своїх прав - це справді сила.
Правова неосвіченність велика вада нашого народу.
Насамперед правова, а не конкретно юридична.
Пане VY, саме нардепи, а не хто інший, повинні приймати закони, реформуючі судову систему.
Але чесний суд невигідний депутатам, бо зрівнює їх у “фактичних” правах з усіма.
Доречі, почитайте статтю 80 Конституції України, а також те, що я пропонував.
Президент та прем’єр це не Верхова Рада.
Принаймі, не повинні гілки влади керувати один одним.
З цього і починається корупція.
У БЮТ і НУНС був коаліційний договір.
Якщо НУНС порушив його - будь ласка БЮТ, збирайте погоджувальну раду та вимагайте з партнерів виконання письмово-взятих на себе забов’язань.
Якщо ми кажемо про шлях до Европи і таке інше.
А ці “совкові” ПОНЯТІЯ - це однозначно шлях не до Европи, а до слова, яке добре римується з нєю.
Про які домовленості тепер можна говорити?
Хто тепер дасть гарантію на будь-що взагалі?
Тепер залишаеться тільке одне - БАБЛО.
І тільки воно стає надійною гарантією.
А у цьому ПР поза конкуренцією.
Пане Станіславе, а я - інженер, але я переконаний, що фаховий політик - патріот, інакше це потенційний злодій.
Я просто не розумію іншої мотивації у діях таких політиків.
І я проти бізнесменів-політиків.
Не тому, що вони “пагані”.
Бізнесмени як ніхто працюють у режимі жорсткої конкуренції.
У них не буває “зайвих” грошей.
Всі кандидати у нардепи-бизнесмени обіцяли у першу чергу полегшення реєстрації та ведення бізнесу.
Чому вони, якщо стають депутатами зразу ж забувають про це?
Уявіть такого депутата, який чесно став працювати над законами, а свій бізнес “відклав” у сторону.
Його закони створять йому ж тисячу конкурентів, які, на відміну від нього, не займаються політикою.
Конкуренти перетянуть від політика-депутата найкращих фахівців до себе.
Вони скажуть: “Ваш шеф - дурень ударився у політику, а краще гроші Вам би дав, а не своїй партії”.
А депутат-бизнесмен, у нас чесний - він не лобіює свої фірми, тим більш не “топить” конкурентів з допомогою СБУ, прокуратури, КРУ і так далі…
І його справді чесна робота ніким не буде оцінена.
Він “пролетить” на наступних виборах і разоряться всі його фірми.
Загалу байдуже. А що ВІН нам дав?
Закони? Тю-ю. Краще б гроші дав.
Він не крав? Ну і дурень!
Сентябрь 22nd, 2008 at 4:29 pm
Пане Ковальов,
Я не казав, що закон заперечує можливість притягнення суддів до відповідальності. Я казав, що цього не зможете в даних обставинах зробити ні ви, ні я — причому склад діючих законів України тут ні до чого — тут дійсно мають місце ПАНЯТІЯ.
Щодо поведінки БЮТ — не будьте наївним. Усі, без вийнятку, нинішні “керманичі” поводяться приблизно в одному стилі, і я наразі б не очікував якихось вийнятків (бо тоді ці вийнятки можна було б одразу канонізувати — посмертно, як годиться…).
Щодо всього іншого — я глибоко переконаний, що не можна отримати “щось” з “нічого”. Тобто, не вклавши чогось — праці, часу, здоров’я, або й життя — не можна отримати свободи й багатства. А наш національний менталітет розраховує на те, що воно якось само зробиться.
Тому маємо те, що маємо: суспільство гарчить на “керманичів”, що вони такі погані, але кожен мріє їздити в таких самих джипах. При відсутності моральних гальмівних механізмів, це — розпад суспільства. Кожен на своєму місці буде гребти під себе, скільки зможе. Хто не зможе — лох.
Американська демократія спочатку базувалася на дуже простих речах — християнській моралі та винаході полковника Кольта. В нас нема жодної з цих корисних речей.
Сентябрь 22nd, 2008 at 4:43 pm
“Добрым словом и пистолетом ты можешь достичь большего, чем просто добрым словом”
Сентябрь 22nd, 2008 at 4:45 pm
На исходе века взял и ниспроверг
Злого человека добрый человек.
Из гранатомета — трах его, козла !
По всему, добро-то — посильнее зла…
Сентябрь 22nd, 2008 at 5:21 pm
Тут багато хто пише, що народ в Україні ще не такий розвинутий, як в Америці чи в Европі і від того, мов, дуже складно будувати сучасний політичний механизм. Звісно, було б краще мати найрозвинутіший народ у світі!) Тільки який сенс у подібних мріях? Треба жити з тим народом, що нам Бог дав як свій і робити все, що хто зможе для його покращення. Або - їіхати до другої країни, до якої душа лежить, якщо свій народ не подобається. Мабуть, чужий сподобається. А ні, так залишиться дивитися у дзерку, щоб побачити там єдину розумну людину.
Чи розумно вимагати дуже швидкісних змін у менталітеті народу? - щоб за рік він став як американський за поглядами. Треба бути спокійними і народолюбивими, якщо хочемо бути патріотами. Спокійно працювати на свій народ, вкладаючи (як вірно пише VY) свою душу, час, гроші, здоров”я у його розвиток. І тоді щорічно отримати свій прибуток у вигляді зростання народної культури. Коли сусіди, які раніше погано ставилися до України, але придихали при слові Россія, тому що були “за дружбу народоф і протіф националістоф”, стали з задоволенням відчувати себе українцями і голосують за українську партію замість ПР/КПУ - от тоді розумієшь, що правда перемогає і твоє життя на землі - не випадкове..
Сентябрь 22nd, 2008 at 5:57 pm
2 Петро: про “народ … ще не такий розвинутий” — неправда. Правда в тому, що багатолітнє панування більшовиків, а по тому олігархів (читай — бандитів) так спотворило народний менталітет, що нормальної людської поведінки (в тому числі — й розсудливості, розважливості та справжньої мудрості) від цього суспільства слід чекати не раніше як за декілька поколінь — якщо на той час Україна ще існуватиме.. нажаль. До того ми здатні переймати лише найбільш людожерські, мавп”ячі риси західного світогляду. Інший шлях — катарсіс, загальне каяття та очищення. Третього немає.
Сентябрь 22nd, 2008 at 7:58 pm
Класненький сайтик :)
Сентябрь 22nd, 2008 at 8:47 pm
Ризикну зробити припущення, що дописувач(ка) на псевдо “Вика” - білявка (блондинка рос.).
Сентябрь 23rd, 2008 at 8:14 am
россия-
1 империя . московская. москва- метрополия . все остальные - колонии.
2 империя зла. тоталитарная диктатура. в том виде который возможен в 21 веке. невозможность информационной изоляции рабов компенсирующаяся их абсолютным контролем невозможным в 20 веке и подкрепляющимся возможностью неограниченного уничтожения любого врага без судебных заморочек. отсутствие каких бы то ни было выборов. даже председателей садовых кооперативов скоро будет назначать кгб. так уже было но не гласно. сейчас будет официально.
воевать и конфликтовать с россией украине сейчас невозможно. но необходимо безусловное осознание этих реалий. стремление обезопаситься и к союзу с нормальными странами.
в первую очередь заключение военного союза с сша и польшей и турцией.
в крыму максимальная опора на татар.
и работать, работать, работать. здесь русских не только можно но и должно победить. это их самое слабое место.
когда внутренний кризис россии приведёт к гибели империи, украина должна быть готова оказать всемерную помощь вновь образовавшимся русским государствам. на первых порах взяв их , совместно в европейскими демократиями, под протекторат
Сентябрь 23rd, 2008 at 8:51 am
2 VY
“катарсіс, загальне каяття та очищення” - хто ж з українських патріотів не підтримує цього? Спору тут немає місця) Але ж, це - як виграш у грі - ми прагнемо до цього, тільки не можемо знати його можливий масштаб. Тому, практично буде чекати на спокійні зміни на краще. І це вже відбувається! Може, не всі це помічають, але, і люди покращуються і обставини покращуються! Треба лише стримати нетерплячку, все в Україні йде у европейському напрямку. Справа 1-2 декад…
Сентябрь 23rd, 2008 at 12:55 pm
“Но КТО будет отвечать за последствия разрушения экономических связей с Россией - Сверстюк? Ющенко? Или Вячеслав Кириленко?”
—
Це вже з лексикону 90-х років.
А я і тоді казав, що північний сусід найбільший конкурент Україні (металопрокат, труби, трансформатори, добрива, ліки, танки, стрілецька зброя).
І всі зв’язки які тільки можна було розірвати, були розірвані вже тоді.
Та і глобалізація економіки зробила свою справу.
А “екологічні” санкції зробили тільки добру справу для України.
Це змусило наших виробників харчової промисловості покращити якість виробів та контроль їх виробництва.
І якщо наш товаровиробник не вийде на світові ринки - росія нам не допоможе.
Глобалізація світу річ жорстока та незворотня.
Продавати нафту, газ і купувати паганий та недешевий український товар?
Та поставте себе на їх місце.
Треба очикувати згортання співпраці США з російським космічним агенством.
Мало хто знає, що саме США допомогло у 90-х роках “спасти” російський космос.
А розвал починався конкретний. Фахівці масово позвільнялись.
Росія зрозуміла, що без України не обійдеться.
Частина доларів перепала і НКАУ.
А зараз НКАУ дає прибуток. Такого, до речі, немає ні у НАСА (США), ні у Франції, ні у Кітаю, ні у роскосмосу.
А коли Тимошенко сказала, що чорноморський флот росії повинен бути таким ж недоторканим та свавільним, як і раніше, я зрозумів: вона, пане Станіславе, точно не виведе цей флот з України.
Скоріш за все, буде підписаний новий договір, не менш ніж на 100 років.
Бо ж росія може образитись! Не подписання договору - це оголошення війни росії.
Хай я краще помилюсь, тоді я чесно скажу:
- Так, Ви були праві. Я неправий. Тимошенко - суперполітик.
Якщо мета України ізолювати, економічно ослабити росію, то я не бачу і натяку цього від Тимошенко.
А ізолюватись від усюго світу разом з росією - це, для України, точно шлях у прірву.
ПР не має ідеології, точніш її ідеологія - російська мова державна в Україні. Це її постулат.
Але ПР може піти на компроміс з БЮТ і зняти майбутню коаліційну вимогу: визнати незалежність Абхазії та Північної Осетії.
Ось тоді пане Петро, ми і побачемо чи стала БЮТ диктаторською партією.
Це коли Шкіль та Яворівський будуть голосувати за державність російської мови.
Сентябрь 23rd, 2008 at 1:45 pm
Вітаю. 69 років тому …
http://cripo.com.ua/d2rfsiz.php?sect_id=9&aid=59597
Сентябрь 23rd, 2008 at 2:15 pm
Дико слухати сьогодні вболівання і депутатів, і коментаторів про спільне голосування у Верховній раді.
Сьогодні найбільша проблема України у тому, що невпинними зусиллями одної людини у державі зруйнована система влади. Немає влади - немає держави. Це аксіома. Тому вересневі голосування у Раді є найвищим служінням соєму народові. Я прийму будь-яку коаліцію, якщо вона відновить в Україні державу мого народу і відкине політичне балаболення. Бо на Землі і на Небі судять не за словами, а за справами.
Сентябрь 23rd, 2008 at 4:31 pm
2 Ковальов
Ні, якщо й відбудеться “коаліція” між БЮТ та ПР, це буде лише колд ко-екзізтенс для продовження роботи демократичного уряду. Пан Станіслав, на мою думку, дуже точно писав, що саме робота уряду має принципове значення для зміцнення демократії в Україні. Необхідно зробити наявними для кожного українця плоди демократичного правління. Вже зараз є багато прикладів досягнень нашої демократії: пенсії, стіпендії, допомога за народженням дітей - це вже набагато краще, ніж теж само в Росії, яка живе даремними шаленими нафтодоларами, а Україна - навпаки - втрачає своє, зароблене, ці на нафту та газ, але зробила краще життя для своїх громадян!
Завжди можна знайти приводи для підозр на адресу кожного політика, якщо бути відповідально навлаштованим. Я поки не бачу реальних приводів підозрювати ЮВТ.
Сентябрь 23rd, 2008 at 4:49 pm
Ну що ж, будьмо “прагматиками”!
Та і Кучмі вже 70, будьмо! ;).
Це ж він казав, що в Україні не вистачає прагматиків.
Відсунемо політику убік. Підсунемо економіку.
“Антиінфляційна політика” - це пустопорожне марево, біг по колу.
Ціна - це баланс попиту та пропозиції. І тільки!
Якщо підвищуєш зарплати, пенсії, стипендії - отримуєш збільшення пропозиції.
Корови урядових газет не читають, і не знають, що треба давати більше молока з першого числа нового місяця. І так кожні півроку.
Кур можна завести імпортних - вбиваючи власного виробника.
Ціну на банани визначає ще і світовий попит.
Взагалі, навіть реальний рост промисловості призведе до збільшення вартості власного “харчовиробника”. Знову таки, пропозиція збільшилась, і собівартість с/х виробника теж.
Дива не буває.
Сентябрь 24th, 2008 at 8:13 am
2 Ковальов
Я розумію Ваші побоювання. Я на Вашому боці. І зовсім не пропоную “прагматизм” у тому сенсі. Я лише за спокійний раціональний аналіз і пошук реальних рішеній.
Щодо інфляції. Масштабне збільшення пенсій та стіпендій, якщо вони були (і є) нижче раціонального для даних обставин рівня - це акт суспільної солідарності. Зрозуміло, це означає часткове перетікання коштів до найменш забезпечених громадян. Хіба це не чесно?
Щодо стімулювання промисловості та с/г. Не знаю, що зробил уряд ЮВТ проти цього.
Головне зараз - це враження, яке призводе демократичний уряд на громадян в усих частинах країни. Я впевнений, що чим далі, тим краще буде це враження. Тим менше вірогідність повернення януковичів до влади.
Сентябрь 24th, 2008 at 9:06 am
Пане Петро!
Я тому і підтримував коаліцію, щоб не прийшли януковичи.
“акт суспільної солідарності” - це і є патріотизм.
Але чи згодна більшисть наших громадян на “солідаризм”?
На те, що пропорційно буде підійматись ціна власного виробника і його треба підтримувати?
І не купувати імпорт, дешевший та може і кращий?
Дива не може бути.
Можна не розумітись на економіці, на теоріях, і просто “вмикнути” логічне мислення.
Чи не здається Вам, пане Петро, дивним: як можна постановою Кабміну, законами ВР покращити рівень життя людей?
Згадайте, як Тимошенко потішалась над Азаровим, коли той казав: капуста у нас подешевшала.
Нажаль, багато виборців вважає, що політичні партії, окремі лідери, кабмін, президент - можуть щось “дати” народу.
А головне політичні партії не поспішають розвіяти ці міфи, а навпаки “набивають собі ціну”.
Процес підвищення зарплат, пенсій, степендій при відносно стабільній валюті повинен йти еволюційно.
Краще б не робити підвищення зарплат, а поступово ревальвувати гривню.
Це збільшить довіру до неї і до банків.
Закумулюються значні маси “горячих” грошей.
А популістські, явно політиканські кроки всіх урядів - це безкінечний політичний лохотрон.
Якби не трудова еміграція, Україна отримала б постійний ріст безробіття.
Не можна монетариськими маніпуляціями підняти рівень життя людей.
Тільки Менхаузену вдалося витягнути себе і свого коня з багнюки без опори.
Шлях до процвітання - вкладання коштів у науковоємні галузі.
Насамперед: мікроелектроніка, біотехнологія. Інше у другу чергу.
Але бюджет приймає ВР. А що депутати скажуть виборцям?
А головне де “дерібан” для депутатів? Де їх надприбутки?
Хіба вони патріоти? І готові на “жертви” (жити тільки на депутатську зарплату)?
Торгуючи Україною набагато більше користі для себе любих можна отримати.
Сентябрь 24th, 2008 at 9:14 am
Кстати, о популизме и лохотроне.
Почитайте высказывания Кириленко журналисту Дурдома (http://durdom.in.ua/site/bulletin/id/415.phtml)
Цитирую:
1.
Коллеги из «Блока Тимошенко» проголосовали за Закон про референдум. Желание злоупотреблять референдумами присуще авторитарным режимам.
2.
- Как можно сохранить демократическую коалицию? – спросили у Ивана Кириленко.
- Это должен сделать Президент.
Еще комментарии будут?
Сентябрь 24th, 2008 at 9:33 am
Пане Ковальов, здається Ви зазначили, що за фахом інженер. Я пропоную не розпочинати економічні дискусії адже Ваші тези дещо опошлюють економічну думку. А теза: “Можна не розумітись на економіці, на теоріях, і просто “вмикнути” логічне мислення” взагалі мене збентежила. Тож доки будемо «сопромат смекалкой заменять»?
Сентябрь 24th, 2008 at 9:43 am
1. Можливо я неуважно прочитав цей проект закону, але я не помітив “підводних каменів”.
Я не збираюсь захищати В. Кириленка, але у нас, дійсно, нічого так просто не робиться.
Пане VY, а яке ще питання, крім “російська мова понад усе” може бути на референдумі?
Думаете недоторканість нардепів? НУ-ну…
2. Иван Кириленко “мисліт” по собі: “голос Тимошенко - голос БЮТУ”.
Сентябрь 24th, 2008 at 10:03 am
2 Ковальов
1) Економика зростає там і тільки там (і настільки), де є свобода (політична), мінімалістичні і прозорі правила регулювання з боку держави. В таку економику швидко йдуть інвестиції. Якщо якісь промисли некоконкурентні, вони зкупуються більш успішними конкурентами, або становляться на реструктурізацію для підвищення технологичного рівню. І чи важливо тоді, українські хазяї у пташиної ферми чи амеріканські (чеські, швецькі..)? Аби була хороша робота у людей і додатки у держбюджет.
Я впевнений, що пан Пинзеник все це добре розуміє. Якщо щось ще не зроблене - це вже справа законодавчої діяльності. Справа Ради. А одже в Раді януковичі з крілями робили максімальну обструкцію(!!) саме для того, щоб у людей накопичилося таке враження, що демократи так само не здатні до суттєвих змін, як і вони.
2) Дуже добре, що є такі люди, як ми, хто бачить необхідність корінних законодавчих змін. У конструктивної площі це означає лише те, що саме ми й повинні бути центрами кристализації відповідних громадянських впливових кол, які переробляють повітря у країні і вимушують політиків до конструктивної поведінки. Вони ж бачуть, чого від них чекає суспільство!
Справа зараз у тому, щоб зробити депутатів більше залежними від громадян, наприклад - через відкриття складу кандідатів, яких висуває партія на виборах. Або, через перехід до мажорітарної системи.
Сентябрь 24th, 2008 at 10:11 am
Мажоритарна система себе не виправдала тому від неї і відмовилися, занадто дешево коштують депутати. І що ті відкриті списки скажуть? Чим ці списки не відкриті зараз? Все геніальне просто: двопартійна система для України поки що найдоступніший і найкращих з наявних варіант. Тільки партії мають бути а не блоки…
Сентябрь 24th, 2008 at 10:26 am
2 faber
А як же бути з тим, що економика - це значна частина життя? Це ж не теорія відносності.. І, до того ж, економика у значної мірі може бути освідомлена розумною людиною через звичайний здоровий глузд. Чи десь є людина, яка здобула б собі інженерний фах як другий вищий після економичного (юридичного, філологичного..)? А одже навпаки - повно!) Тому, що економика набагато простіша, ніж техніка, або природознавство.
Сентябрь 24th, 2008 at 10:37 am
2 faber
Якщо партії природним шляхом кристализуються у двопартійну структуру - це одне. Це - добре. Але, це не можливо у короткий термін. Доти потрібно захистити політичний процес від шахрайства, заснованого на закритості ключової інформації. Такою є і список кандідатів. Якщо серед них є діскредитовані персони, звісно - партії це не на користь. Як і громадянам!!
Мажоритарна система найпопулярнішою в світі. Навпаки, пропорційна система - рідкісна.
Блокування - це природний механізм виживання тих меншин, які не можуть пройти в парламент. Чому би ні??
Сентябрь 24th, 2008 at 10:47 am
Пане faber, тоді очевидно “пошлост’ю” є і думка: “світ простий - складності у голові”?
Я, до речі, так не вважаю.
Про сапромат: пропоную всім, для початку почитати засновника австрійської економічної школи - К. Менгера.
Основания политической экономии.
Логіка, пане faber, повинна бути завжди.
Це основа мислення та єдиний метод аналізу та синтезу фактів.
Метафізичність, схоластика - повинні завжди насторожувати будь-яку мислячу людину.
Наприклад: геоцентрична система світу (Земля - центр, сонце та планети обертаються навколо Землі) не співпадала з фактами.
Бо планети робили дивні додаткові еліптичні рухи.
Птоломей вважав, що планети не просто обертаються навколо Землі, а ще і навколо умовних центрів кіл - епіциклів.
Але і це не допомагало. Тоді припустили, що є ще епіцикли у епіциклах.
Деякі такі системи стали налічувати до двух сотен (!) епіциклів.
Хтось з богословів сказав тоді таку крамолу: “Бог міг би зробити світ і попростіше”.
Коперник помістив у середину сонце, земля стала третєю планетою - все стало зрозуміло. Надалі орбіти стали еліптичними, це не дуже суттєві зміни.
Головне все стало простим та логічно зрозумілим.
Сентябрь 24th, 2008 at 11:03 am
Петр 10.03 і далі
Все правильно за виключенням того, що не можна говорити про економіку у суспільстві, де не працюють закони. Яка різниця, які закони приймаються, коли їх основне призначення для можновладців полягає у тому, щоб прикрити невміння працювати одних і не дати це робити іншим.
Закон повинен бути один для всіх без усяких “моїх хлопців”.
А вітчизняного виробника в усьому світі захищають не перекриттям кордонів сучаснішим технологіям та кращим і дешевшим товарам. Цим виробник лише розбещується і апріорі робиться неконкурентноздатним.
Сентябрь 24th, 2008 at 11:05 am
“Наша” мажоритарна система суттево відрізняється від західної.
Бо депутати-мажоритарники у нас були не політики, а бізнесмени.
Більш того, вони “пишались” цим, вважали це своєю перевагою.
Я вже писав і обгрунтовував (почитайте вище), чому я рішуче проти депутатів-бізнесменів.
І кожен “новий” депутат-мажоритарник, не повязаний ні з якою партією, буде ще більше брехати ніж брешуть зараз. А відповідальності, навіть суто моральної, не буде взагалі.
А для того, щоб переобратись, депутату треба щось “зробити” для своїх виборців.
А де взяти гроші?
У бандитів!
Вони з радістю дадуть.
Ну зрозуміло, “відпрацювати” депутату доведеться.
З цього і починається корупція.
Сентябрь 24th, 2008 at 12:21 pm
2 str
А для того, щоб закони працювали для всих однаково, треба прийнять комплекс законів, який зробив би кодекси замкнутими повними системами, виключаючими вольові впливи. Хоча, кадрові справи цим не вирішуються. Судді, слідчи.. та й самі люди повинні відповідати правовому характеру державного устрія. Щоб це відбулося скоріше, нам потрібні найтисніші контакти з Західом на всіх рівнях і час.. Наша, громадянська, активність і ЧАС! Лише деякий час! Не знаю, який. Думаю, 10-20 років для практично середньо-европейского рівню.
Сентябрь 24th, 2008 at 1:55 pm
Куда ни плюнь — кругом элита,
Элита, блин, кругом одна.
Гламурной патокой облита,
С экранов пялится она.
Чужих наследница традиций,
Из грязи в князи разом — прыг,
Со страшной скоростью плодится,
Не прерываясь ни на миг.
Она растет, цветет и пахнет,
(К ней за версту не подойди),
Не чувствуя, что скоро жахнет,
Да так, что бог не приведи.
Элиты нынче, блин, эпоха,
И я от зависти бешусь,
Поскольку отношусь к ней плохо,
Поскольку к ней не отношусь.
Ігор Іртеньєв.
Сентябрь 24th, 2008 at 2:03 pm
2 Ostap
Писано про російську “еліту”=верхівку. Бо й саме слово “еліта” (як верхівка) не для кожної країни. І краще буде додати ще на цю тему, щоб зняти деякі питання на кшталт “А чи наша еліта не така?”
В. Cорокин, “День опричника”:
http://lib.aldebaran.ru/author/sorokin_vladimir/sorokin_vladimir_den_oprichnika/
Це зниме багато-багато питань..!!!
Сентябрь 24th, 2008 at 3:25 pm
Цікаво про законотворчисть деяких депутатів від
БЮТ та ПР на сайті Обком.
Сентябрь 24th, 2008 at 3:55 pm
2 Ковальов
От такими статтями і вчать політиків поважати публику. Добра стаття!
Сентябрь 24th, 2008 at 4:20 pm
Despite the voting for other “no-state” (Russian) language in Rada I mean that it is not so importantly in order to fall into despair. Of course, we all must know the languages as much as possible. I need in understanding of Ukrainian “intelligentsia” (intellectuals). Certainly, “simplicity” of my speech - artificial even imaginable. I never loved this “simple” style of text that is good for explanation but not for creative thinking
Stanislav Ovcharenko
Сентябрь 24th, 2008 at 6:21 pm
Не дивлячись на той, що голосує за іншу “ні-державну” (Російська мова) мову в Rada я означаю, що це є не так поважно для того, щоб взятися за відчай. Звичайно, ми всі повинні знати мови якомога більше. Мені потрібно в розумінні Української “інтелігенції” (інтелектуали). Звичайно, “простота” моєї доповіді - штучний навіть уявлений. Я ніколи не любив цей “простий” стиль тексту, який хороший для пояснення але не для творчого думаючого Станіслава Ovcharenko
Сентябрь 24th, 2008 at 8:14 pm
Приблизно так, якщо вже хтось взяв на себе сміливість надати переклад, Остапе.
“Попри голосування за іншу «не державну» російську мову в Раді, я маю на увазі що це не настільки важливе щоб впадати у відчай. Звичайно, ми маємо знати як можна більше мов, настільки наскільки це є можливим. Мені потрібно розуміння «інтелігенції» (інтелектуалів) України. Звичайно, спрощеність моєї доповіді штучна навіть уявна. Я ніколи не любив цей «простий» стиль, який добре підходить для пояснення, але не для творчого мислення”.
Сентябрь 25th, 2008 at 8:39 am
Панове, або Ющенко бреше: Ющенко: Тимошенко лобіювала Медведчука на віце-прем’єра, або даремно мене тут критикували.
Я не збираюсь продовжувати війни компроматів, але від внутрішньої політичної “кухні” тхне нестерпно.
Якщо ми вважаємо себе креативними особистостями, то ми не можево не робити певні висновки.
І ще раз нагадаю, про що я писав: якщо Тимошенко і “маніанально” чесна людина, то як бути з її оточенням? Насамперед, з бізнес оточенням.
Сентябрь 25th, 2008 at 9:21 am
“маніанально” навіть не знаю пане Ковальов, що Ви мали на увазі але Ви правильно зазначили, що Тимошенко перш за все людина з усіма її вадами і чеснотами. Як написано “Хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь”, і в оточені будь якої пристойної людини є свій Юда. А потім пане Ковальов де Ви бачили в Україні пристойних людей з грошима? А про який політичний проект може йти мова без грошей? Отже будь який політик має балансувати між пристойністю і жадобою спонсорів. Від успішності цього балансу залежить між іншим і політичний успіх. Нажаль в Україні немає умов для створення політичного руху знизу, ну не хочуть люди віддавати свої гроші невідомо кому, невідомо за що. Навіть Гітлер при всій народній підтримці мав спиратися на фінансову міць промисловців.
По-друге серед всіх можливих претендентів на владу в державі я бачу лише одну достойну людину, я маю на увазі себе. Решта, як на мою думку має ті чи інші вади. Отже виходячи з того, що я поки що для себе не вирішив приймати активну участь в боротьбі за право ощасливити націю, маю вибирати з наявного. Якщо зараз я промандрував в 2004р. я б знов би не дивлячись на сьогодення бігав би по Майдану адже станом на 2004р. альтернатив не було. Так само зараз не дивлячись на майбутні ризики крім Юлі більш достойних в Україні немає.
Сентябрь 25th, 2008 at 9:29 am
2 Ковальов
There’s no problem, mr. Watson! Шлях від пункту А - “Колоніальний тоталітарний стан віком > 300 років” до пункту В - “Незалежна демократична держава” - це обовязково не хайвєй, навіть не стежка. Це - пітляюча траекторія з поверненнями, це рух галсами.. Тільки так.
Не можливо обійтись без номенклатурної підтримки на цьому шляху! Приходиться вести з ними торгівлю, щоб забезпечити рух вперед як тенденцію. Це - шахи. Іноді гросмейстер віддає супротивнику якісь фігури задля деякого загального зміцнення свого стану.
Політика - це ж найскладніша площа життя!
Сентябрь 25th, 2008 at 9:56 am
Вам Петре буде цікаво. Ви ж погодитесь що без економічної свободи ніякої демократії бути не може…. http://korrespondent.net/business/595703
Сентябрь 25th, 2008 at 10:00 am
2 faber
Побачив Ваш комент вже після того, як надіслав свій. А можна було вже не надсилати)) Ви все точно висловили, на мою думку.
Сентябрь 25th, 2008 at 10:22 am
2 faber
Дякую за урл!
Моя відповідь буде частково не симетрічною) Я бачу діло так. Під свободою на Заході звичайно розуміють суму безпеки і можливостів. Але, коли ми дивимося на перехід від несвободи під тоталітарним режимом до свободи, ми повинні звертати увагу саме на безпеку! І тільки на безпеку. А можливості, які можуть виникати від даремних нафтодоларових монбланів, або від стабільного життя протягом сторіч - це тут ні до чого. Так, в Україні з початку року була дуже велика інфляція (як раз підійшов імпульс від януковичів!), що, здається, і підкосило наш рейтинг. Ну так і що? - Хіба в Україні не набагато безпечніше малому бізнесові ніж в Росії? А одже це - головне!
Так і в цілому в Україні. Ми маємо політичні права, що безаперечно. Ніхто Вас не торкне за Вашу політичну діяльність: реєструйте нові партії, друкуйте листівки, організуйте демонстрації, тощо.. ЗМІ ніхто не торкає за яку завгодно критику влади - повна свобода слова.
От це - головне!
Сентябрь 25th, 2008 at 11:13 am
“Мы не рабы, рабы не мы! Ведь мы, смотрите: как болтаем!!!” ))))))) Ви займалися малим бізнесом? Чи створили політичну партію? Петре, в Україні, що бізнес, що політична діяльність знаходяться під таким самим тиском феодалів, як і в Росії. Прикладів безліч, тому я не поділяю Вашого оптимізму. А різниця між Україною і Росією лише в ознаках феодалів, в Росії це кгбісти, а в Україні нео-наменклатура.
Сентябрь 25th, 2008 at 11:27 am
Слід відзначити, що економічна корупція йде рука об руку з політичною.
Це і закономірно.
Чесна економічна конкуренція - це конкуренція інтелектів.
І якщо не зараз, то завтра “інтелект” увійде у конкурентну боротьбу з “проффесорами” від економіки та бізнесу.
А ті мають “дах”: проффесори-політики.
Я натякаю на те, що “реформи” та економічні “свободи” - це заклятий ворог політмафіозних “динозаврів”.
А вимирати вони, звісно не хочуть.
Наскільки вони глибоко розуміють цю небезпеку, сказати важко.
Але гальмування по важкому шляху до економічних “свобод” буде постійним.
Корупція - це індикатор непатріотичності нашого народу.
Тепер я у цьому переконаний.
Суддя-хапуга - патріот України, це все одно, що гаряча крига.
У сталих европейських державах звичайний громадянин і є патріот.
Це якщо зважити на нашу термінологію.
Цікаво, що у Франції шовініст - це просто палкий патріот.
Сентябрь 25th, 2008 at 11:37 am
2 faber
Я чув від людей, що таке малий бізнес в Україні і в Росії. Україна - це взагалі вже антипод Росії у площині свободи-несвободи. Є загальновідомі факти, які все доводють. Їх настільки багато, що немає сенсу втрачати час на перелик. Достатньо лише трохи почати: НТВ, доля Ходорковського, Алєксаняна, Бахміної, Лєбєдєва, Пічугіна, якість “виборів”, доля маршів “Нєсогласних”, “госкорпорації” - з одного боку і чесні вибори, свобода слова (переїзд в Україну багатьох журналістів і навіть ЗМІ (Комерсант) із Росії, політична безпека для журналістів та політиків, які втікли в Україну від політичного терору в Росії, абсолютно прозора реприватизація Криворіжсталі, суд в Україні вирішує долю політиків та бізнесменів таким чином, що ніхто заздалегідь не знає результатів.. - це з іншого боку.
Та це вже дико - доводити, що Україна - це антипод Росії, бо так це наявно!! Прийшлося, бо Ви робите вид, що цього не помічаєте.
Сентябрь 25th, 2008 at 11:39 am
2 Ковальов
Так!
Сентябрь 25th, 2008 at 11:41 am
2Ковальов
Класно написано, згоден з кожною літерою.
Сентябрь 25th, 2008 at 11:45 am
2 faber
Перепрошую, але, здається, Ви не читали “День опричника”. Ця антиутопія є дзеркою нереформуємої Росії. Отака її суть. Як можна дорівнювати її до України?????
Знайдіть це отут, будь ласка:
http://lib.aldebaran.ru/author/sorokin_vladimir/sorokin_vladimir_den_oprichnika/
Сентябрь 25th, 2008 at 11:49 am
2 faber
Я не створював політичних партій. Все це ще буде. А до чого це тут? Чи Ви стверджуєте, що є якісь перепони цьому в Україні?
Сентябрь 25th, 2008 at 12:02 pm
Пане faber, я недавно “обізвав” Вас демократом ;-)).
Ви колись писали, що готові особисто повстати проти “нашого” диктатора, який раптом стане “паганим”.
Тоді це, на мій погляд, буде самогубством.
Навіть якщо Ви були б його (диктатора) найближчим соратником.
Виступ проти особистих вад “володаря” - це “державний злочин”.
І чим правдивіша критика, тим скоріш настане покарання.
Преса назове Вас ворогом народу та цілком аморальним типом.
У людей проти Вас з’явиться “праведний” гнів.
А купка людей, у яких ще залишиться критичне мислення, які дивом ще збережуться, скажуть:
- Ну і що той faber хоче?
- Ну є вади у нашого диктатора.
- Але ж то НАШ диктатор!
Сентябрь 25th, 2008 at 12:04 pm
Пане Петро!
Дякую за “День опричника”.
Може Сорокин стане Ностардамусом?
Сентябрь 25th, 2008 at 12:19 pm
2 Ковальов
Дякую, радий бути корисним для Вас!
А от Ваш останній виступ для мене - якійсь не зрозумілий..
От Ви пишете:
“Виступ проти особистих вад “володаря” - це “державний злочин”.
І чим правдивіша критика, тим скоріш настане покарання.
Преса назове Вас ворогом народу та цілком аморальним типом.
У людей проти Вас з’явиться “праведний” гнів.”
Це мені нагадує відповідальні фантастичні амеріканські фільми на кшталт “а що як містер XYZ узурпує владу? Нащо так перекручувати сучасні досягнення України?? Загальна невіра - це по-нашому. Це несе в собі могутну захисну антидиктаторську функцію, але ж і деструктивний вірус! Нам не можна не бути відповідальними за слова!!!
Сентябрь 25th, 2008 at 12:22 pm
2 Ковальов
“Може Сорокин стане Ностардамусом?”
А він ВЖЕ їм стався! Хоча він описує 2027 рік, росіяни бачуть дуже багато рис сучасної Росії.
Сентябрь 25th, 2008 at 12:53 pm
Пане Петро, я мав на увазі деспотичний, недемократичний режим.
Це коли голос тирана - голос народу.
Тиран - не має недоліків, а хто не згоден - той ворог народу.
Бо якщо тиран не Бог - він не тиран.
Повторюся, демократія - гострий з обох боків меч.
А критику ніхто не любить.
Вміти вислухати опонента (а не прибити його на місті) це мистецтво і частина національної культури.
Ми, на щастя, йдемо по цьому шляху.
Але, принаймі теоретична, небезпека йде не тільки від ПР, а і від БЮТу.
Я не порівнюю ці партії.
Просто з часом, розвиток справжньої демократії може стане “заважати” Тимошенко.
А наші виборці, на жаль, ще чекають “мессій” та “міцних рук”.
Сентябрь 25th, 2008 at 1:22 pm
Значиться так пане Ковальов, Ви мого диктатора не чипайте, можливо мій диктатор і сучий син, але це наш УКРАЇНСЬКИЙ сучий син. І Якщо до нього буде 90% населення аплодувати, то це і буде демократія в дії. І давайте домовимося Ви не чипаєте мого диктатора, а я не чипаю Вашого прєзидента. ;-)
Коли іде боротьба не на життя, а на смерть. Коли псевдодемократичними трюками український народ загоняють в стайні, коли годуючи європейськими перспективами створюють відстійники для мігрантів, коли польськи, німецькі поліцейськи українських жінок називають Наташами з усіма наслідками, а 100 тисяч українців у наймах в москалів, то я скажу всім: ідіть з вашими заморочками під три чорти. У нас немає демократії, а є свавілля можновладців і задурювання людей, використовуючи саму примітивну підміну понять.
А що ви маєте проти месій і міцних рук? Рузвельт це диктатор чи месія чи міцна рука? Тому не треба нас обдурювати лже-демократію для прикриття перед західними країнами, лже-судовою системою для захисту від судів лінча, лже-журналістикою для створення уявлення немовби свободи слова та лже-прєзидентом для створення уявлення національного поступу. ЛЮДИ ЖИВУТЬ В БРЕХНІ і навіть не хочуть цього усвідомити, сліпі.
Сентябрь 25th, 2008 at 1:27 pm
2 Ковальов
Зрозумів! Але, я думаю, не своєчасно висловлювати такі фантазії без коментарів, бо ефект, який непомітно створюється, може бути набагато більшим, ніж ми можемо передбачити. Щось мені це підказує.. Я, чим далі, тим більшим значенням для суспільного розвитку наділяю слово кожної неордінарної людини.
Сентябрь 25th, 2008 at 2:01 pm
http://korrespondent.net/ukraine/events/595937 вот пример дкмократии для рабов!
Сентябрь 25th, 2008 at 2:13 pm
Пане faber, я згоджуюсь з тим, що справжня “революція” в Україні не перемогла.
І що, на жаль, актуальною проблемою України є її державність.
Не можна назвати нормальною ситуацію, коли у ВР поділ йде не на лівих та правих, а на тих хто “ЗА” та “ПРОТИ” України.
Звичайно, вголос про це не кажуть, але і так все зрозуміло.
І зрозуміло, що ті хто “ПРОТИ” - за російську імперію.
Як років 10 тому, Цеков - голова АР Криму, на питання:
- А з якою росією - демок