С.О.
Зараз ігри припинилися – тому символічні ігри чи ігри символами вже непотрібні і виглядають навіть інфантильними. Це стосується навіть шановного Олександра Данилюка. Просто опитування непотрібно називати «референдумом» - адже воно, опитування, нічого юридично не вирішує.
Панові Олександру, як юристові, це відомо краще за мене.
Отже –
зараз народні протести стають надто дорослими, щоб грати у символічні ігри, які виглядають чимось несерйозним.
Раніше ми відчули, що «карнавальність», тобто святковість народних виступів теж себе вичерпала. На черзі – зведення до мінімуму саме символічності вчинків протестувальників – це вже нікого не вражає.
«Переоблік» теж має значення лише в тому разі – якщо страйкарі підуть не додому – а на вулицю.
Бо страйк підприємців сам по собі не має економічного сенсу.
Але для нинішньої визріваючої революції не вистачає саме символів її – прапора та фольклору, притаманному саме теперішнім подіям. Навіть гімну чи пісні на зразок «Леєнта за лєнтою…».
Це – щодо психологічної атмосфери майбутніх невідворотних подій.
Але навмисно тужитися непотрібно – якщо буде щось серйозне – з’явиться сам про собі новий Роже де Лілль (автор Марсельєзи, якщо хтось не знає).
Тепер – про справи суто практичні:
Наш Рух Опору все ще роздроблений не лише організаційно – але й ідейно та по особовому складу керівників руху опору та їх керівних структур на місцях.
Справді – зараз йдуть два ряди подій з протилежними векторами:
1. Втрата Януковичем та його оточенням підтримки в народі, відсутність «зайвих» фінансових ресурсів для підкупу натовпу з бюджетників за винятком елітних підрозділів внутрішніх справ. На всю багаточисельну міліцію грошей катастрофічно не вистачає. Про армію ми взагалі не говоримо – вона недофінансована та взагалі невиліковно хвора. В усякому разі армія НЕ Є опорою режиму.
У Януковича немає свого «комсомолу», чи, якщо хочете – штурмовиків.
Бо для останнього самих грошей – замало. Потрібна якась «безтілесна» містична ідея, ідеал – щоб у діяльності штурмовиків чи «комсомольців-чонівців» був момент безкорисливого служіння.
Але режим Януковича у цьому відношенні навіть гірше Гітлера: той не будував своє панування на зраді Німеччини сусіднім державам і Гітлер був не чисто кримінальним злочинцем, а політичним.
Влада ізольована не лише зсередини, але й ззовні: Захід – зрозуміло.
Кремль – хоче не так допомогти Януковичу, як скористатися його слабкістю. Там теж панують політичні гангстери.
2. Проте на цей момент Янукович та його оточення гранично концентрує владу в країні в своїх власних руках. Про парламент, Кабмін та силовиків ми мовчимо. Але судова гілка влади також цілком концентрується в руках Януковича через Вищу Раду Юстиції та Верховну Раду. Верховний Суд в руках Януковича – лише питання часу.
Як бачимо – в усій системі влади для опозиції немає НІЧОГО, на що б опозиція могла б зачепитися. Це треба чітко розуміти.
Мало звертають увагу на те, що розпустили Вінницьку окружну виборчу комісію – за рішенням Центральної виборчої комісії. Отже – у опозиції НЕМАЄ ніяких зачіпок також у процедурі виборів до парламенту. Тобто, простіше кажучи – виборів як таких, не буде і не треба про це переживати.
Не треба перейматися і нечесним виборами Пасенюка до Конституційного Суду – цього суду теж фактично не існує.
Як дуже скоро фактично не буде існувати Верховний Суд.
Приватна власність незалежних власників буде лише з милості державних рейдерів…
3.
Отже загнані у глухий кут ОБИДВІ сторони – і влада і суспільство, і влада і опозиція.
Вони довго співіснувати НЕ зможуть. Хтось когось мусить знищити.
Влада, кинувши за грати Юлію Тимошенко та Юрія Луценка – спалила за собою мости – тепер вона нізащо не випустить їх з-за грат добровільно.
Влада розуміє, що Юлія Тимошенко та Юрій Луценко – найкраще підготовлені керівники або консультанти нового Тимчасового уряду.
Парадокс у тому, що ті, хто може силою повалити цей уряд Януковича не зможуть утримувати владу самостійно чи постійно тримати стихію подій під контролем. Бо політика, тим більше революційна – теж «ремесло» в якому треба розумітися.
4. Повторимо:
опозиція та лідери опозиції – не так збуджують маси, як організують ці маси і дають лад думкам та діям протестному народу.
Усі соціологічні викладки волають: народ готовий до виступів – досить лише відчути, що зявилося справжнє розумне керівництво народним рухом.
Звичайно, в історії людства були військові керівники держав. Але, якщо копнути біографії цих військових діячів держави – виявиться, що вони, як правило мали ще паралельно цивільні професії. До речі, мало, хто знає, що Маннергейм вчився в Гельсінгфорському (Хельсінківському) університеті, Врангель – кінчав гірничий інститут…
Якщо обидві сторони конфлікту опинилися у глухому куті – обов’язково одна з сторін намагатиметься вийти з нього за рахунок іншої сторони.
Так що інша сторона не може чекати пощади від іншої. Юлію Тимошенко не випустять. Або революційна рада обов’язково заарештує Януковича та Ющенка і заборонить партію регіонів як тоталітарну партію, яка веде Україну під крило гинучої Російської путінської імперії.
Третього не дано.
5. Зараз Україні вкрай необхідно повернутися до вільного розвитку приватного підприємництва, до демократичних виборів (за виключенням регіоналів).
Але передусім – звільнення політв’язнів!.