Станіслав Овчаренко
1. Юлія Латиніна була права: бідні люди не можуть вибирати демократичну владу – неодмінно виберуть тирана. Це відомо ще з античних часів. Проте демократія потрібна у першу чергу саме бідним людям!
Це значить дуже просту річ: бідність, як і багатство, схильні консервувати та увічнювати свій стан.
Вибір Януковича – яскравий тому приклад.
Для усього світу такий вибір означає, що всі, хто хоче – можуть витирати о нас ноги.
Безлад нездари Ющенка привів до того, що той „заробив” собі статки з „Росукренерго” та державну дачу.
Ось такий справжній зиск „справжнього українського президента”.
Все, що зараз відбувається – давно вже описано у підручниках по історії та соціології разом з політологією.
2. Вихід з світової економічної кризи може відбуватися обома шляхами:
- на користь народу за рахунок купки олігархів, або
- на користь олігархії – за рахунок народу.
Перший шлях обрали народи Заходу, які вміють боротися за свої інтереси. Другий шлях – пострадянські країни, де олігархія буквально задушила і робітничий, і демократичний рух.
З моменту обрання незрівнянного Януковича президентом відбувається саме згадувана класика жанру: вихід з кризи для купки багатіїв за рахунок решти населення.
Залишилося тільки позбавити це населення права вибору та доступ до засобів масової інформації. Причому ці заходи – всеохоплюючі та послідовні.
3. Отже – знищується основа демократії – поділ влади на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Законодавчу та судову владу під себе підім’яла влада виконавча. Разом з цим знищується свобода масової інформації (закриття ТБ-5 та ТБі). Поступово забирають право населення створювати масові зібрання на вулицях наших міст та селищ.
Олігархії демократія непотрібна. Вона завжди домовиться із владою, тому, що входить до неї. Черговим об’єктом наступу диктаторської влади є громадянське суспільство, малий та середній бізнес. Для нього приготували Податковий Кодекс – де різко збільшили право податкової адміністрації втручатися у приватне життя окремої родини та влаштовувати неконтрольовані перевірки об’єктів приватної власності – щоб усі пам’ятали: усі підприємці – потенційні злочинці – а на свободі тому, що ще не встигли піймати.
Тобто, за рахунок неконтрольованих адміністративних втручань – намагання підвісити на гачок кожного підприємця – аби той перестав бути суб’єктом приватного та публічного права. Нещодавно славнозвісний Стельмах, директор Національного Банку заспокоїв своїх поплічників: курс долара не буде нижче за 8 грн.!
Тобто СВІДОМО занижується курс української національної валюти, аби
- здешевити ціну робочої сили, та
- різко звузити внутрішній ринок для малого та середнього бізнесу.
Малий та середній бізнес не має НІЯКИХ можливостей „домовитися” із владою – надто дорогою виявляється ціна такого суспільного договору вовка та ягня, лисиці та зайця. Олігархи сидять на експортних сировинних галузях з мінімальною залежністю від
- внутрішнього ринку, та
- інтелектуального потенціалу власної нації.
Режим Януковича швидким маршем йде до режиму, встановленого Володимиром Путіним у Росії. Але мало хто помітив в Україні: Росія Путіна ВТРАТИЛА здатність виробляти складну технологічну продукцію – через втрату національного інтелекту. Зараз Україна Януковича йде тим самим шляхом. До остаточної втрати національного інтелекту та нездатності виробляти складну технологічну продукцію.
У цьому світлі дітей НІЧОМУ вчити: як зробити успішну кар’єру? Для цього і вчитися не треба, і створювати власні підприємства – досить мати зв’язки у владному та кримінальному світі – як дядя Вітя. Десь їх духовний батько Сталін сказав, що кримінальні злочинці – „соціально близькі люди” – на відміну від „далеких” – нормальних робітників, селян та інтелігентів того часу.
4.Так сміливо януковичі почуваються тому, що відчувають за спиною підтримку путінської Москви. Саме тому цілеспрямовано йде наступ на нашу національну незалежність та українську державу, її інтереси.
У цьому світлі перед національно-демократичними силами стоїть подвійна задача:
- завершити національне визволення та ствердити засади саме української держави, та
- довести до кінця класичну для світу буржуазно-демократичну революцію та утвердити демократію.
Цьому чиниться шалений опір: адже нарешті „багаті мусять поділитися з бідними” – тобто
- підняти вартість національної валюти, та
- витрати по подоланню наслідків світової кризи перенести з народу на купку багатіїв
- різко скоротити чиновницькі корупційні витрати. Вони більші, ніж сукупний дохід національного капіталу.
Тут ющенківці, тягнибоківці та януковичі – єдині.
5. За спиною диктатури – Росія, за нами – НІКОГО.
Але не все так погано:
алгоритм путінської диктатури виявив свою історичну обмеженість – сама Росія НЕ може далі існувати на засадах путінської диктатури. Але, на відміну від нас – вона НЕ може і оминути порядок путінської диктатури – демократія для будь-якої імперії – згубна за визначенням.
Отже – ще раз: Росії неможливо жити за демократії – і неможливо без демократії.
Вже незрозуміло – що ліки, а що – отрута!
В цих умовах перемога на виборах Януковича в Україні – випадковий подарунок Путіну та їх диктатурі.
Але скоро не Янукович буде спиратися на Росію – а Росія потребуватиме допомоги Януковича та його диктатури.
В цих умовах національно-демократичні сили України, маючи подвійну задачу, мусять консолідуватися для відтворення української держави і самого українського способу життя, відмінного від російського. Широкий наступ диктатури унеможливлює її повалення демократичними ж засобами – адже нема свободи слова та вибору, йде наступ на права приватної власності.
Тому спротив мусить йти за допомогою „українського Меджлісу” чи, за ізраїльським аналогом, „українського ішуву” – тобто української спільноти. Щодо виборців Східної та Південної України – то диктатура Януковича викликає у її жителів розчарування. На свій бік національним силам привернути НЕ вдасться (Королевська та ЮВТ намагалися).
Але нейтралізувати – можна.
6. Тобто для нас плідною була б НЕУЧАСТЬ жителів Східної та Південної України проти української держави та засад громадянського суспільства.
До речі – Жовтневий переворот 1917 року став успішним саме через НЕУЧАСТЬ російської буржуазії у захисті буржуазного суспільства Росії того часу.
Загибель української держави в громадянській війні 1917 – 1923р.р. – саме через НЕУЧАСТЬ української буржуазії та селянства у захисті своєї держави.
Скажу крамольне: Голодомор для нашого українського селянства був ЗАСЛУЖЕНИМ.
Загибель української інтелігенції наприкінці 20-х років була ЗАСЛУЖЕНОЮ.
Зараз ми ЗАСЛУЖИЛИ перемогу Януковича.
Це – наша історична помилка, її треба виправляти.
Наші малошановані „митці” теж доклали до цього руку… Їх імена усі знають – не будемо повторювати.
Приймаючи участь у місцевих виборах – треба пам’ятати – визволення України через самі вибори НЕМОЖЛИВІ. Ці тимчасові та нестійкі „перемоги” на виборах – лише зручний майданчик для наступного вирішального визволення від проросійської диктатури Януковича.
Нам не потрібно ілюзій – неучасть будь-кого потім позначиться на нашій загальній долі.